Вони купують необхідні речі для ЗСУ та їздять на передову, вивозять людей з гарячих точок і навіть відловлюють мародерів
У війні проти росії український народ об’єднався як ніколи. Кожен намагається допомогти, чим може. Хтось захищає країну на передовій, хтось підтримує економіку, працюючи в тилу, хтось волонтерить. У рубриці Нового каналу #ДобріІсторії фахівець зі зв’язків з громадськістю ФК «Десна» Дмитро розповів, як команда вболівальників стала потужним волонтерським центром.
– До війни всі жили звичним життям, – розповідає чоловік. – Особисто я готувався до нового футбольного сезону, який мав стартувати 27 лютого грою у Дніпрі. Але 24 лютого все, як і у всіх українців, змінилося. Зараз ми – волонтерський центр допомоги армії «Десна», який налічує десь 10-15 людей. Дружимо вже дуже давно, навіть важко згадати, з чого все почалося. Раніше нас об’єднував ФК «Десна», фанатами якого ми були. Тепер волонтеримо заради спільної мети.
Анімаційне відео «Душі» стало реквіємом за загиблими українцями
Спочатку вони задовольняли базові потреби військових, потім все переросло у потужну справу.
– У першs дні війни шукали шкарпетки, труси, футболки. З часом потреби переросли зі звичайних речей до амуніції. Ми купуємо тепловізори, квадрокоптери, прилади нічного бачення, – каже Дмитро. – Наразі допомагаємо різним підрозділам ЗСУ, ТРО, добровольчим батальйонам. Багато знайомих, родичів, друзів з фанатської трибуни воюють. Коли ситуація в нашому регіоні трохи стабілізувалася, ми почали отримувати багато гуманітарних вантажів. Намагаємося їх розвозити по найближчих селах біля Чернігова.
За майже два місяці активного волонтерства ця невеличка, але дуже завзята команда пережила багато складних і страшних моментів.
– Насамперед бомбардування стадіону. Я живу в приватному будинку неподалік від нього. Коли здійснювались авіанальоти вночі, то люди в підвалі буквально прощалися одне з одним. Вибухи були такі потужні, що в нас зі стелі у підвалі пісок сипався, – згадує Дмитро. – Також було складно і страшно, коли ми організовували вивіз людей з навколишніх сіл під обстрілами. А коли підірвали останній міст до Чернігова, то людей перевозили річкою в гумовому човні. По одному, за кілька ходок. Над головою літають снаряди, а ти пливеш у човні, в який небезпечно сісти навіть у мирний час… Було страшно, коли потрапляли під обстріли, доставляючи хлопцям речі на передову.
#ДобріІсторії. Єдина зброя – коктейлі Молотова: як киянка обороняла село
Хоча, зізнаються, що на передовій з військовими було не так страшно, як у місті. Навіть коли літали літаки чи були ракетні удари, позитив бійців і їх зарядженість на перемогу рятували. До речі, багато друзів чи працівників футбольного клубу поповнили ряди військових.
– Тренер молодіжної команди Олександр Зуб з першого дня вступив до лав ТРО, і наразі обороняє Чернігів. Головний тренер ФК «Десна» Олександр Рябоконь служить у ТРО Києва. Лікар молодіжної команди Нікіта Барбетов з першого дня війни працює у військовому госпіталі, а головний лікар команди Дмитро Коломойцев вже кілька разів особисто провозив гуманітарні вантажі до Чернігова. Це, звісно, не всі люди, якими ми пишаємось. А пишаємося кожним, хто з нами! Більшість футболістів чи екс-футболістів постійно допомагають фінансово, проводять благодійні аукціони для нашого фонду. Хлопці дуже допомагають нам, а ми намагаємося допомогти ЗСУ.
Українки продали писанку за 3700 євро
Про свою діяльність волонтери центру «Десна» говорять скромно. І навіть з нотками гумору!
– Цікавих історій, як у голлівудських фільмах, у нас не дуже то і є, – каже Дмитро. – Та якось спіймали на стадіоні двох мародерів, які намагалися винести власність ФК «Десна» з бази. Довелося провести з ними показову виховну бесіду. Я думаю, після неї інших мародерів на стадіоні не буде.