Несмотря на то, что война постучалась в каждую дверь, украинцы продолжают бороться, мечтать и просто жить. Бесстрашные мамы рожают маленьких украинцев в бомбоубежищах, волонтеры вывозят семьи из-под обстрелов, а кто-то дает убежище тем, кто бежит от бомбардировок. Новый канал продолжает собирать #ДобріІсторії. И сегодня расскажет о любви спасателя Игоря и дочери спасательницы, Валерии, которые создали новую украинскую семью Рудковских во время войны.
Обручальное кольцо из пластика
– Ігор зробив мені пропозицію з саморобною обручкою, але ми не знали, коли відбудеться весілля. Для нас важливим було те, що ми знаємо: довго шукали одне одного і майже одразу зрозуміли, що наша зустріч – це доля, – розповідає Валерія. – Саме про такі почуття завжди мріяли, а тому вирішили, що коли настане час, обов’язково покличемо всіх рідних, близьких та поділимося своїм щастям. Не хотіли поспішати, бо треба було зібрати кошти на феєричне свято, все продумати й дочекатися тепла.
#ДобріІсторії: Алекс Якутов элитный ресторан превратил в «полевую» кухню
#ДобріІсторії. Дизайнер Лиза Спицина: «Начистила столько картофеля, что долго не буду ее есть»
З початком війни дуже часто в колі близьких та колег говорили, що хай лише все скінчиться, відіб’ємося від ворога йобов’язково зробимо все, що задумали. Вже навіть обговорювали, якими гарними в нас будуть дітки, які житимуть під мирним небом. Ці думки нас втішали, бо не хотілося думати, що все закінчиться завтра… Маю на увазі наше життя і життя нашої країни. Спільні плани та почуття були наче ковток свіжого повітря. А коли ми зібрали наші тривожні валізи, насамперед я поклала туди обручку з пластику, з якою коханий мені освідчився. Вважала, що це мій оберіг і нагадування про те, що майбутнє попереду.
Сюрприз от коллег
– Керівництво і колеги Ігоря, а також моя мама, яка працює в ДСНС, дуже тішилися, коли дізналися, що ми почали зустрічатися. У них на очах ми й познайомилися. Влітку в Головному управлінні не вистачало вільних рук, і за проханням моєї мами я вийшла допомогти розібратися з архівами. Так і зустрілася з коханим. Відбувся якийсь конект з першого погляду, хоч ми й не одразу почали зустрічатися, придивлялися. Але вже після першого побачення Ігор сказав, що ми тепер разом і вже нікуди одне від одного не подінемося. Тому, знаючи нашу історію, колеги та керівництво Ігоря вирішили влаштувати нам сюрприз. Розписатися у військовий час ми не планували, – зізнається наречена. – Навіть не знали, що це можна робити так, як це сталося (в умовах воєнного стану начальники Головних управлінь мають право одружувати співробітників – прим. ред.) А 4 березня ми прийшли до конференц-зали, нас покликали просто підтримати колег, які отримають нові звання. Зайшли і зрозуміли, що нам влаштували весільну церемонію. Були шоковані, але міцно взялися за руки. Настав той день, про який ми мріяли.
Вместо музыки – сирены
– Святкували весілля в колі близьких у гаражі, де ховаємося під час повітряної тривоги, – продовжує Валерія. – Одразу після закінчення війни хочемо допомагати відновлювати нашу країну, щоб після народження наших діток вони змогли насолоджуватися життям. І не бачили б руїн. Будемо допомагати країні чим зможемо. І, звісно ж, хочемо зібрати велике коло близьких та друзів, щоб відсвяткувати весілля на березі моря під мирним небом.
Слава Украине! Мы победим!