#ДобріІсторії. Полишила кисті для макіяжу та взяла до рук зброю: як концертний гример MONATIK’a вступила до ТРО
Київ почали бомбити о п’ятій ранку, а о 15:00 Альона вже прийшла до військкомату
Патріотизм та прагнення свободи не залишили в цей нелегкий час і 32-річну Альону Бушинську. До вторгнення агресора на територію України дівчина працювала концертним гримером у команді MONATIK. Для рубрики #ДобріІсторії на сайті Нового каналу Альона розповіла, як почався її ранок 24 лютого, та коли прийняла рішення вступити до ТРО.
– О шостій ранку мені зателефонувала подруга і сказала, що почалася війна, – згадує дівчина. – Не повірила, поки на власні очі не побачила, як бомблять столицю. З вікна було видно, як люди починали залишати місто. В той день я мала зустріти маму та сестру з Одеси. Та через страшенні затори не змогла доїхати до вокзалу. Повернулася додому й вирішила, що поки їх чекатиму, побігаю. Далі, споглядаючи за людьми, які тікають у пошуках безпечного місця, зрозуміла, що не хочу бути в їхньому числі. Прагнула впливати на ситуацію, контролювати її, наскільки це можливо. Я достатньо самостійна, щоб розпоряджатися власним життям. Чекати порятунку – не моя життєва позиція. Тому вирішила вступити до лав тероборони.
У той день о 15:00 дівчина з документами прийшла до шевченківського військкомату, а о 19:00 вже була розподілена до частини.
– Коли повідомили годину виїзду від військкомату – було страшно, – Адже не знала, куди мене відвезуть. Невідомість трохи лякала. Проте була готова, що дадуть зброю, і відразу в окопах боронитиму територію. Мене оточували впевненні та обізнані люди. І я швидко зрозуміла, що знаходжусь у правильному місці.
#ДобріІсторії. З подіуму Prada — у військові медики: як Лев Улесов рятує людей на передовій
Альона радіє, що може бути корисною в ТРО.
– Вважаю це своїм обов’язком, – каже дівчина. – Україна – наш дім, і ми маємо його захищати. Робитиму це у будь-який спосіб. Зараз ми охороняємо вулиці Києва. Також займаюся тактичною медициною і волонтерством онлайн. Допомагаю тим, хто піклується про звільнені міста, тварин. Instagram дав мені приголомшливу можливість об’єднувати людей, у яких щось є, з тими, кому щось потрібно. Я намагаюся налагодити баланс, відібраний рашистами, створити порядок у хаосі й подарувати надію та турботу тим, хто на це вже навіть не розраховував. Вважаю Україну святою матір’ю героїв! Мене до сліз надихають люди, які допомагають.
