#ДобріІсторії. 82-річний дідусь з Буковини пожертвував на допомогу армії 125 тисяч гривень та 10 тисяч доларів власних накопичень
Більше ніж 40 днів українці чинять героїчний опір рашистським загарбникам. Кожен бореться на своєму фронті: ЗСУ нищать їх на передовій, волонтери закривають потреби військових і цивільних. Є серед цих людей є маленькі герої, які надихають на перемогу. Такий герой живе в Новодністровську. В свої 82 роки Микола Григорович Шевчук допомагає військовим і переселенцям. Новий канал поговорив з дідусем про патріотизм та допомогу.
Війна в Україні: корисні матеріали по темі
Складав гроші 13 років
Микола Григорович добре знає, що таке війна. Він відчув її на собі ще дитиною. Коли йому був рік, війна прийшла в його дім – фашистські війська вторглися на територію України. Та він і гадки не мав, що на його віці на рідну землю прийде нова велика війна. Ще в перші дні дідусь не лишився осторонь і пожертвував на ЗСУ кошти, які накопичував 13 років, – 100 тисяч гривень та 10 тисяч доларів.
– У мене є дві доньки, і мене питали, чого я ці гроші дітям не віддав? А я кажу: «Вони живуть самодостатньо, мають все, що потрібно. А нам державу треба рятувати», – розповідає дідусь. – Бо не буде держави, не буде нічого. Треба любити свою Батьківщину і свій народ.
Днями дідусь скинув на армію нову грошову допомогу – 25 тисяч гривень! Зібрав свої пенсійні кошті та гроші, які жертвували прості люди.
– Думаю, віддам, бо мені так прикро стало, коли я побачив, що сталося під Києвом, у Бучі. Стільки людей знищили, наче татаро-монгольське нашестя. Нехай путін дурний, але як ці солдати будуть потім жити з таким гріхом? – ділиться пан Микола.
#ДобріІсторії. З подіуму Prada — у військові медики: як Лев Улесов рятує людей на передовій
Хороший приклад
Крім того, Микола Григорович допомагає гуманітаркою.
– П’ять мішків сухофруктів віддав, щоб їх передали на передову. Також два мішки з одягом біженцям: там пальта, жакети, куртки, – каже чоловік. – Хочеться, щоб люди слідували моєму прикладу. А то всі лише говорять та чогось чекають.
У своїх діях він не вбачає нічого екстраординарного.
– Мені кажуть, ти – герой. Але ні, я не герой, я патріот своєї Батьківщини. Якби всі були такі, може, краще б жили, – підсумовує Микола Григорович.
