Українська військова парамедик з позивним Ластівка повінчалась зі своїм коханим. Разом із чоловіком (позивний Бейкер) зараз вони захищають Україну на сході, в найгарячішій точці.
Щасливим моментом Ластівка поділилась в Instagram: «Вчора ми повінчались».
#ДобріІсторії. Як військовий медик рятує життя на передовій
У сторіс також дівчина показала подарунок, який їй зробили на вінчання – берці.
Під фото з вінчання Ластівка поділилась відвертою розповіддю з передової:
«Кілька днів тому пройшов дощ, ще й ночі у степах Донбасу холодні. Саме тому я і застудилась. Кашель, нежить, голова болить, слабкість. Повний комплект. Хворіти на позиціях в окопах максимально незручно та жахливо. Мало того, що над головою постійно щось свистить, так тепер ще й відчуття власної марності. Командир дав розпорядження, щоб відділення (одна невелика група людей з декількох) робили ротаціі, виїзджаючи в сусіднє село і відпочиваючи там пару днів, а потім, за такою схемою, чергувались поміж собою. Сьогодні настав день, коли відділення чоловіка залишило позиціі, але сам Бейкер відмовився. Тепер ми сиділи вдвох. Спочатку день проходив спокійно, незважаючи на звуки прильотів по сусіднім посадкам, навіть були думки продовжити копати окоп. Але після того, як я навела порядок в коробках з медикаментами, обстріли почались близько. Ми лежали, розмовляли, намагаючись відволіктися від голосних звуків. В якийсь момент передали по рації «горить поле», на що зам командира взводу з позивним Псіх відповів спокійно «нехай горить, воно тобі заважає?». Посміявшись, я пожалілась Бейкеру на погане самопочуття. Поїсти зранку ми не встигли, обстріли тривали вже декілька годин, а вилізти взяти консерви не вдавалось. Тож, дочекавшись невеликої «перерви» (вороги почали знову працювати по іншій посадці), чоловік пішов розігрівати першу попавшуся консерву. То був веганський суп з соєвим м’ясом. І от, я випила ліки, без сил лежу в окопі, записую мамі відео (якраз одне з тих, які публікувала в пості про збір коштів). Хвилин 10 спокою, як раптом мені прилітає в метрах 30 зі сторони голови. Земля вздригнулась, брусвер посипався на одяг та волосся, поміж кронами дерев засвистіли уламки, а в повітрі запахло порохом. І тут ще один прильот, ближче до місця, де знаходився Бейкер. Голосний звук, а потім тиша. Давляча та неприємна, внутрішні органи стиснулись. Я підскочила на місці, маючи чіткий намір схопити аптечку та бігти до чоловіка. Ще один прильот змусив притиснутися до землі. Я прокричала позивний чоловіка, на серці відлягло, коли на «Бейкер! Чотири П’ять…» почулось «Ноль!». В той день кацапи підпалили нам посадку, а снаряд ліг поряд з чоловіком в метрах 5-10. Благо, він встиг заскочити в окоп, не зловивши жодного уламку, але отримав легку контузію. Ходив потім залишок дня як моряк по палубі… І приніс смачний суп в моєму житті. Пам’ятаю, спитала, чого він не кинув усе, не прибіг ховатися від обстрілів. А Бейкер подивився на мене ласкаво, відповідаючи: – Ну а як я міг його залишити? Ти ж суп хотіла.
Вчора ми повінчалися».
Про Ластівку
До початку повномасштабного вторгнення, дівчина не мала медичної освіти. Лише кілька місяців тому Ластівка пройшла спеціальні курси тактичної медицини ТССС. «Я просто хотіла бути корисною на фронті, – розповідає свою історію Ластівка. – Мій підрозіл – це моя сім’я». Позивний «Ластівка» дівчині дав у перший її день командир.
Фото: @accidental_moon_genious