Леся Нікітюк, Олександр Педан та інші зірки – про переїзд до Києва


Традиційно в останню неділю травня відзначають День Києва. До цього свята ведучі Нового каналу розповіли, як і коли переїхали у столицю

Леся Нікітюк, ведуча шоу «Хто зверху?», «Хто проти блондинок?», «Le маршрутка»

Після приїзду до Києва зірка оселилася не в найблагополучнішому районі столиці.

– Перша зустріч із Києвом у мене відбулася на вокзалі, – згадує Нікітюк. – Я вийшла з валізою і викликала таксі. Адже можу собі дозволити один раз проїхатися (усміхається). Вирушила дивитися місто. Воно здалося мені таким гарним! Помилувалася й поїхала в район, де мала проживати – ДВРЗ. Жила в гуртожитку від заводу «Арсен». Місто мене спочатку лякало своїми масштабами. До речі, Київ не всіх приймає! Але для мене він був дуже гостинним. Вдячна йому за це.

«Перші ластівки» виграли золото на престижному конкурсі

Юлія Панкова, ведуча проекту «Ревізор»

– Ми переїхали до Києва, коли мені було 6 років. Найяскравіші дитячі спогади – це прогулянки з батьками по Хрещатику, – розповіла Юлія Новому каналу. – Там продавали повітряні кульки, квітли каштани. Місто мені відразу сподобалося й викликало захват своєю красою. Люблю з ним вести діалог. Сідаю в машину і їжджу по вулицях Києва. Пригадую, як ось тут гуляла зі своїм першим хлопцем, а тут працювала, а про цей будинок написала свою першу публікацію. Такі моменти дуже ціную, а спогади бережу.

Олександр Педан, ведучий реаліті «Екси»

Вперше я познайомився з Києвом у 1999-му, коли ми з КВК-командою «Три товстуни» приїхали на виступ у Жовтневий палац. Тоді зрозумів, що це моє місто, і я хочу тут жити. Більше того, тоді нас поселили на Лівому березі, в Дарницькому районі. І, за збігом обставин, в тому ж районі через 10 років я купив свою першу квартиру.

А переїхав до Києва на постійне місце проживання к 2006 році. Було непросто. Ми, троє хлопців – дядя Жора, я і Сергій Стахов – знімали одну квартиру на всіх. За кілька років я взяв квартиру в кредит на Дарниці і перевіз до Києва дружину з донькою. Попри всі нюанси повертатися назад у рідний Хмельницький ніколи не хотів, мені завжди було дуже комфортно в Києві.

З лівого на правий берег я переїхав уже давно, однак Дарницький район досі залишається одним з улюблених місць у столиці. Можливо, тому що він пов’язаний із теплими спогадами – КВК, прогулянки з маленькою донькою…

Ольга Манько, ведуча тревел-реаліті «У кого больше?»

– Я навчалася у рідному Львові на журналістиці, але, коли проходила практику на львівських каналах, зрозуміла, що розвитку тут не буде. Тому після закінчення універу, восени 2010 року, ми з хлопцем вирішили поїхати до Києва спробувати там пожити. В моїй уяві Київ – це Майдан, Хрещатик і Труханів острів. Коли ж ми переїхали, оселилися на кілька тижнів десь у нетрях Дарниці в сірому спальному районі. І в мене були шок і депресія (сміється). Не так я уявляла життя у столиці. Після Дарниці ми феєрично переїхали практично на Хрещатик. У Пасажі моя одногрупниця з подругою знімали квартиру. І ми оселилися у прохідній кімнаті. Адаптуватися допомогло те, що я через два місяці знайшла роботу на телебаченні, була журналістом-сценаристом в зірковому проекті. І мені це дуже подобалося: вечірки, зіркові тусовки, червоні доріжки… все так закрутилося. Тепер Київ назавжди в моєму серці.

«Я ніби повернувся на 12 років назад»: чим шеф-кухарі «Хлебного зрелища» нагодували Бодю з «Київ вдень та вночі»

Максим Узол, ведучий тревел-реаліті «У кого більше?»

– Моя історія переїзду до Києва взагалі трошки казкова, – каже Максим. – Якось у Полтаві, коли я знімав сюжет для місцевого ТБ, до мене підійшла жінка і сказала: «Їдь до Києва, поки немає сім’ї». Я написав резюме на Новий канал і… о диво! Мені зателефонували наступного ж дня! Так я на час переїхав до столиці. Ось тільки від Києва взагалі не був у захваті. Брудний вокзал із підозрілими особами, 30-поверхові багатоквартирники замість затишних двориків, безліч людей, машин. Я не був готовий до цього. Київ мені відверто не сподобався. Мабуть, я йому теж. Тому що після двох днів стажувань мене… не взяли на проект. Але взяли за два роки. І тоді я вже був підготовлений до приїзду в столицю.