Персонаж: СОНЯ ЖУК

Акторка: Ірина Гришак

Персонаж: донька Катерини Петрівни. Красива від природи, але трохи пацанка. На зовнішності не циклиться. «Розмальовку» обличчя ніколи не робить. Розумна, але різкувата. На все має власну думку і купу аргументів. Від мами взяла вибуховий характер.  Загострене почуття справедливості. Вчиться на юриста. Місцева активістка. Мріє займатися human rights в якійсь правовій організації. Мама вважає, що це фігня і треба мати щось, що приноситиме дохід і авторитет: нотаріальну контору, адвокатську практику, посаду судді. Мама завжди тисла на неї своїм гіперконтролем. Це основна тема їхнього конфлікту. А ще не надто чиста мамина діяльність. Тим не менш глибоко в серці Соня досі виправдовує маму для себе, бо знає – їй довелось нелегко. Виховувала одна, багато працювала, аби Соня мала найкращих репетиторів, вступила в університет (хай і в їх обласному центрі і на контракт). В легенду про підлого «батька-легіонера», який покинув їх, Соня завжди вірила, іншої правди Катерина Жук їй не розказала. Соня все життя тримає образу на нього. Якби він так не вчинив, мама була би мама, а не ломова коняка, добріша, ніжніша, уважніша. Маму любить. Хоча й  вважає нечесним, що її саму в селі міряють тільки по мамі і її справам. Переконана, програш Князевичу – несправедливий (мама зробила для села й багато хорошого), але закономірний (треба було бути добрішою з людьми і менше встрявати в різні «мутки»). Молодий голова для Соні не більше як вискочка. Спочатку налаштована вороже, але з часом закохується в нього. Регулярно обламує його марнославство  і цим його, власне, і заводить. І чим більше вона футболить, тим більше йому подобається. Монтекі і Капулетті по-антонівськи.