П’ять років тому Аня Тру стала учасницею шоу Нового каналу «Пара на мільйон», яке принесло їй медійну впізнаваність. Відтоді її життя та погляди помітно змінилися: блогерка стала впевненіше говорити про самоцінність, стосунки, фінансову незалежність і свободу бути собою, а нещодавно відкрила для себе ще одну сферу самовираження – музику.
В ексклюзивному інтерв’ю Новому каналу Аня розповіла, як змінилося її ставлення до публічності та хейту, чому більше не прагне відповідати чужим очікуванням і як народилася її нова творча глава.
- Аню, п’ять років тому ви стали учасницею шоу «Пара на мільйон», яке принесло вам широку медійну впізнаваність. Якщо порівняти себе тодішню із собою сьогоднішньою – що змінилося у вас найбільше?
Мені здається, найбільше змінилося моє ставлення до самої себе. П’ять років тому я набагато більше дивилася назовні: як мене сприймають, що про мене думають, чи подобаюся я людям. Зараз мій фокус значно більше на собі й на власному житті.
Я стала спокійнішою, сміливішою у своїх рішеннях і набагато менше намагаюся відповідати чиїмось очікуванням. Раніше мені хотілося довести, ким я є. Зараз мені цікавіше просто бути собою і дивитися, куди це мене приведе.
- Публічність майже завжди має дві сторони: прихильність аудиторії та критика. Як за ці роки змінилося ваше ставлення до хейту, чужої думки та необхідності подобатися іншим?
Колись чужа думка могла дуже сильно впливати на мій стан. Зараз у мене майже зникла потреба подобатися всім – і це, напевно, одне з найприємніших відчуттів дорослішання.
Я зрозуміла просту річ: люди все одно дивляться на тебе через власний досвід, комплекси, цінності, страхи. Ти фізично не можеш бути правильною для всіх.
Тому сьогодні для мене набагато важливіше запитати себе: «Мені подобається те, як я живу? Я щаслива? Я не зраджую собі?» Якщо відповідь «так», чужа думка вже не має такої влади.
- Чи був у вашій кар’єрі коментар від хейтера, який справді вас зачепив – настільки, що змусив щось переосмислити або змінити у собі?
Не думаю, що можу назвати один конкретний коментар. Швидше був період, коли я взагалі надто багато уваги приділяла тому, що про мене говорять.
І парадокс у тому, що найбільше переосмислити себе мене змусив не якийсь конкретний хейтер, а усвідомлення: якщо постійно коригувати себе відповідно до чужих реакцій, у якийсь момент від тебе самої нічого не залишиться.
Зараз я можу прислухатися до конструктивної критики, особливо від людей, чию думку поважаю. Але змінювати себе лише тому, що комусь у соцмережах щось не подобається, – точно ні.
- Якщо подивитися на ваші соцмережі сьогодні, помітно, наскільки ви змінилися не лише зовні, а й внутрішньо. Що стало головним поштовхом до цієї трансформації?
Не думаю, що була одна конкретна подія. Це скоріше результат усього, що зі мною відбувалося останні роки: людей, стосунків, помилок, розчарувань, роботи над собою, нових цілей.
У якийсь момент я просто перестала намагатися створити «правильну версію себе». Мені стало цікавіше досліджувати себе справжню – різну. Я можу бути ніжною, сильною, сексуальною, смішною, серйозною, закоханою, самостійною. І мені більше не хочеться обирати щось одне, щоб бути зрозумілою для інших.
Мабуть, моя головна трансформація – у тому, що сьогодні я дозволяю собі бути набагато більшою кількістю різних Ань.
- Разом із вами змінився і ваш контент: від beauty та lifestyle – до більш особистих тем, власних думок і позиції. Наскільки складно було перейти від створення «красивої картинки» до більшої відкритості перед аудиторією?
Спочатку було незвично. Красиву картинку показувати безпечніше: люди можуть обговорювати твою зовнішність, одяг чи фотографію, але коли ти показуєш свої думки – вони вже оцінюють щось значно ближче до тебе справжньої.
А потім я зрозуміла, що мені цього якраз і не вистачало. Я люблю естетику, моду, beauty – це нікуди не зникло. Але я не хочу, щоб за красивою фотографією закінчувалася моя особистість.
Зараз мені цікаво говорити про те, що я проживаю і розумію: про самоцінність, стосунки, вибір себе, свободу, жіночність, дорослішання. І я бачу, що саме така щирість створює набагато глибший контакт з аудиторією.
- Фінансова незалежність і кар’єра – ще одна важлива частина вашого шляху. Як ви ставитеся до стереотипу, що успішна й приваблива дівчина обов’язково має бути поруч із заможним чоловіком?
Я нормально ставлюся до будь-якої моделі стосунків, якщо двом людям у ній добре. Мені взагалі здається дивним вирішувати за іншу жінку, як саме вона повинна жити.
Особисто для мене фінансова самостійність – це насамперед свобода.
Можливість приймати рішення не через страх втратити чиєсь забезпечення, а тому що ти справді цього хочеш.
Я люблю амбітних і сильних чоловіків, і не бачу нічого поганого в тому, що чоловік хоче багато давати своїй жінці. Але мені так само важливо реалізовувати себе, заробляти, створювати власні проєкти й знати, що я можу подбати про себе сама.
Для мене найкрасивіший союз – це не «хтось когось утримує», а дві сильні людини, які обирають бути разом не через необхідність.
- За ці п’ять років змінилося і ваше розуміння стосунків. Що сьогодні для вас означають кохання та партнерство?
Раніше кохання для мене, напевно, було більше про сильні емоції. Зараз – про емоції плюс безпеку, повагу, дружбу, бажання двох людей рухатися в один бік.
Мені подобається, коли у стосунках можна залишатися собою. Коли поруч із людиною ти не стаєш меншою, тихішою чи зручнішою, а навпаки – ще більше розкриваєшся.
Я точно більше не готова компрометувати свою гідність, свободу, розвиток і внутрішній спокій. Я взагалі перестала вірити в ідею, що за справжнє кохання потрібно постійно страждати. Для мене хороші стосунки – це коли двом людям цікавіше й тепліше разом, ніж окремо, але при цьому кожен залишається цілісною людиною.
- Після величезної кількості років розвитку в блогінгу ви прийшли до музики. Що стало точкою, у якій вам захотілося вийти за межі блогінгу та спробувати себе як артистку? Про що ви хочете говорити через свою музику?
У якийсь момент я відчула, що блогінгу мені вже недостатньо як єдиного способу самовираження. У мене накопичилося дуже багато емоцій та станів, які фотографією чи сторис передати складно.
Музика для мене – це ще одна мова. Через неї мені хочеться досліджувати жіночність, закоханість, сексуальність, внутрішню свободу, хімію між людьми – усі ці стани, які іноді складно пояснити словами.
Я не хочу зараз ставити собі жорсткі рамки й казати: «Ось такою артисткою я буду». Навпаки, мені цікаво дозволити собі експериментувати й подивитися, якою я стану в музиці.
- Нещодавно ви презентували трек «Очі», називаючи його початком нової глави у творчості. Що саме залишається позаду і якою ви хочете бачити цю нову Аню Тру – вже не лише блогерку, а й артистку?
Позаду залишається моя версія, якій здавалося, що спочатку потрібно стати достатньо готовою, професійною чи впевненою, а вже потім починати.
«Очі» для мене – це не історія про те, що я одного ранку прокинулася артисткою. Навпаки, це дозвіл собі почати новий шлях і рости вже всередині нього.
Аня Тру для мене – це про справжність. Про жінку, яка не боїться бути різною, пробувати нове, помилятися, змінюватися і не заганяти себе в одну роль. Я не хочу відмовлятися від блогінгу, моди чи beauty заради музики. Хочу, щоб усе це поступово складалося в одну особистість.
Моя нова глава – не про те, щоб стати кимось іншим. Навпаки. Вона про те, щоб дедалі більше ставати собою.