KRUTЬ: «Було навіть більше ніж 99 падінь перед злетом»

Та сама бандуристка! Ось як заговорили про Марину Круть після першого півфіналу Нацвідбору на «Євробачення-2020». Вона однаково заворожила журі та глядачів своєю щирістю, сильним голосом та зворушливою грою на бандурі, і ті віддали їй найвищі бали. За день до фіналу Нацвідбору на «Євробачення-2020», у п’ятницю, 21 лютого, Марина святкує день народження. Бандуристці та співачці виповниться 24 роки. Новий канал вітає іменинницю! Та представляє ексклюзивне інтерв’ю про одне з відкриттів цьогорічного Нацвідбору!

Марино, після виступу у півфіналі Тіна Кароль порадила тобі трошки змінити постановку. Що плануєш робити?

– Ми тримаємо це в секреті. Кардинально нічого не зміниться. Ми будемо заповнювати порожнечу та створювати об’єм. Я вважаю, що артист на такій сцені повинен мати настільки величезну енергію, щоб заповнювати нею все без шоу-балету та декорацій. Така моя місія. Вона, перш за все, духовна. Артист і енергія – це те саме, що й вокал. Тому не треба себе ховати за великими декораціями, вигадувати історію з бандурами, які будуть літати. Якщо сама людина подає якісь вібрації та емоції, цього вже достатньо. З приводу номеру, ми зараз думаємо над тим, буду я сидіти чи стояти. Багато коментарів з приводу того, що я висока дівчина, і хотілося б побачити мене у повний зріст. Також є ідея, щоб на сцені був мій хлопець, він – музикант. Але це під питанням. Такий невеличкий спойлер вам. Принаймні, якщо він буде не на сцені, то залишиться в тилу, хейтерів заспокоювати.

Він мав приїхати ще набагато раніше, але віддав всі гроші, за які планував купити квиток, на те, щоб ми намалювали мультик до пісні.

Раніше ти розповідала, що конкурсну пісню «99» ти писала разом зі своїм хлопцем. Як він прокоментував виступ?

– У нас з Антоном стосунки на відстані. Тому ми з ним побилися об заклад, що якщо я проходжу в фінал, він приїде з Канади.

Слухай, якщо ти кажеш, що ви посперечалися, то виходить, він не був впевнений у твоєму успіху? Тобі не образливо?

– Та ні. Він мав приїхати ще набагато раніше, але віддав всі гроші, за які планував купити квиток, на те, щоб ми намалювали мультик до пісні.

Це так зворушливо. Такий вчинок доводить його повну віру в тебе.

– Так. Він насправді віддав останнє, що у нього було, щоб у мене все було класно.  Мій успіх – це все через віру близьких. Це дуже допомагає (усміхається).

Антон є співавтором «99». Як ви на відстані писали пісню?

– Ні, ми були разом, коли писали. Всі троє – я, Антон та саунд-продюсер Міша (ADAM – прим. ред.). Антон випадково приїхав зі мною на студію до Міші. Він взагалі не очікував, що буде співавтором. Антон ідеально володіє англійською мовою, а нам потрібен був саме англомовний текст, і він його написав. Всі куплети – це його ідея. Другий ми написали разом, а я сама – приспів. Це моя історія. Міша написав саунд. Ми роздерибанили все по шматочках.

Ми далеко не ходили і вирішили, що 99 – це все-таки про життя. Про особисту історію падінь та злетів, точно про мене. До початку «Євробачення» мені довелося пережити дуже багато падінь.

І за скільки часу ви  написали конкурсну пісню?

– Вона писалася в доволі непростий період, ми саме перебували в туровому режимі. У період дводенного відпочинку після чотирьох концертів приїжджали на студію і працювали. У нас були дедлайни, пісню треба було скинути організаторам. Зазвичай пишу за вечір. А тут така композиція, що музика не відразу народжується, бо потребує твого енерговливання. Ти маєш приділити їй достатньо часу. Загалом вона легка. Приспів ми написали за 15 хвилин.

Як виникла назва «99»?

– Я просто наспівувала шматочок мелодії умовною мовою, як це роблять усі музиканти. А Міша почав додумувати, які слова я туди вставлю. А потім такий: «О, так ти ж співаєш nighty nine». Потім ми почали гуглити, що може означати це 99. Ми далеко не ходили і вирішили, що 99 – це все-таки про життя. Про особисту історію падінь та злетів, точно про мене. До початку «Євробачення» мені довелося пережити дуже багато падінь. Хтось кричить, що ти неформат, хтось – «навіщо ти з тією бандурою виперлася?» Довелося багато що пройти, думаю, було навіть більше, ніж 99 падінь перед злетом.

Тому образ щирості – це не просто образ, це мій стиль життя, це я сама. Не образ, в якому граю. Я така в житті і, чесно, для мене набагато важче вдавати з себе когось іншого, аніж бути тою, хто є насправді.

Плануєш вводити у творчість нові інструменти?

– Ні, я не композитор-інструменталіст, який експериментує з різними інструментами. Я – бандуристка. Мені цікаво використовувати цей інструмент. Це мій «soulmate», моя душа.

А щодо твого образу на сцені? Ти плануєш залишатися в такому ніжному щирому амплуа? Все-таки бандура, мені здається, диктує образ.

– Абсолютно ні. Є багато артистів, які виступають із цим інструментом, і всі вони різні. Бандура є у різних інтерпретаціях: і в рок-стилі, і в джазі. У моєму інтерпретуванні цього інструменту я граю й соло, й поп-музику. Бачу його по-своєму. Тому образ щирості – це не просто образ, це мій стиль життя, це я сама. Не образ, в якому граю. Я така в житті і, чесно, для мене набагато важче вдавати з себе когось іншого, аніж бути тою, хто є насправді. Намагаюся просто завжди бути собою. І я дуже рада, що люди на це відгукуються.

Знаєш, таких милих дівчат не завжди вважають сильними. А «Євробачення» – конкурс складний емоційно та морально. На тебе спрямовані всі погляди, і ти маєш захистити честь країни. Чи готова витримати таке зараз?

– Перед «Євробаченням» я пройшла не те що довгий, але значний шлях. Він зміцнив мою нервову систему, витримку, стійкість і все на світі. І, насправді, сам шлях – бути бандуристкою – непростий. Я граю на інструменті, який не те що в андеграунді, він має свої кліше, він непопулярний, на ньому складно грати. В історії «Євробачення» я перша бандуристка, яка вийшла на сцену з цим інструментом. Для мене вже це є внутрішнім показником того, що маю стержень і стійкість до всього цього. Якби не все це, я, мабуть, вже здалася б і робила якісь інші речі. Можливо, моя зовнішність такої собі милої дівчини, але характер у мене все-таки є. Мені не страшно. Морально я вже підготовлена до «Євробачення». Реалії українського шоу-бізнесу тебе класно готують.

Тобто в тобі все-таки живе отой чортик, який потрібен, щоб все працювало?

– Це не те щоб чортик. Стержень не можна назвати чортиком. У моєму розумінні це витримка, витривалість, стійкість, хороша нервова система, компромісність, об’єктивна самокритика і постійне бажання вчитися.

Мене продюсує… Я сама

У першому півфіналі ти отримала дві вісімки – від журі та глядачів. Люди по-різному відреагували на твій тріумф. Зокрема, у своєму Instagram  ти просила: «Давайте будемо взаємоввічливими». Полився хейт?

– Чесно, на мене ніколи не виливалося так багато бруду до того, як пов’язала свою музику з «Євробаченням». Ніколи в житті я не чула в свою сторону таких відгуків. Так уже історично та ментально склалося, що сам конкурс має багато різних кліше. Коли тебе обирають на «Євробачення», це схоже на якісь президентські вибори. Ти маєш бути ідеальним за всіма параметрами: від зовнішніх рис до внутрішніх. Все у тобі має бути правильним. Щодо хейту – так, він є. Багато хто говорить з приводу вокальних недоліків чи ще щось. Я, в принципі, все об’єктивно сприймаю. І тільки за те, що потрібно розвиватися. Зараз сприймаю хейт нейтрально, зокрема, не читаю жодних новин про «Євробачення», не слухаю інтерв’ю. Намагаюся повністю себе ізолювати.

У коментах ти не відписуєш?

– Ні. До того ж, я припинила їх читати. Об’єктивну критику не напишуть в коментарях. Я вже всю її почула, навіть особисто від деяких українських зірок. Мені цього достатньо. Задовольняюся думкою тих професіоналів, які є для мене авторитетом. Таку думку сприймаю, а от в коментарях часто хейтять через те, що ти просто об’єкт цього хейту. Інколи людина налаштована просто хейтити, і їй байдуже, як ти співаєш. Я намагаюся наразі ставитися до цього спокійно. Маю багато справ, якими можу зайнятися.

Хто тебе продюсує?

– Мене продюсує… Я сама (сміється).

Тобто ти сама собі продюсер?

– Це був жарт, якщо що. У мене немає продюсера. Себто, якщо ми говоримо про продюсера, як про якісь там фінансові штуки, то немає нікого. Все, що ви бачили, було зроблено власноруч. Багато людей працюють на волонтерських засадах. Моя команда складається з десяти людей.

Вони готові працювати на перспективу?

– Так, ми працюємо на умовах взаєморозкручування. І я дуже рада, що багато людей мені допомагають, просто погоджуються, пишуть в інтернеті. Зокрема, після відбору мені написало багато людей щодо колаборацій – аудіо, мейкапу, кліпів. Якщо ви подивитеся мій Instagram, то вже там можна зібрати мою величезну команду продакшну. Тому я дуже радію. Вважаю, що зараз необов’язково мати продюсера. Головне – мати хороший продукт і команду з людей-однодумців. А я зараз її маю. Той факт, що ми на «Євробаченні», тому підтвердження. Машина працює правильно.

Мій менеджер виграв шість тисяч гривень на мені.

А хочеться мати продюсера?

– Я думаю, що це не моя історія. Тому його нема і до сьогодні. Отримую дуже багато пропозицій, але відчуваю внутрішній опір продюсуванню. Я – такий творець, в якого зараз немає чіткого координатного шляху. Кажуть, що проект із бандурою свіжий і новий, але, напевно, в Україні мало хто погодиться його продюсувати. Ризиково. Я все ж таки посилаю думки в космос. Якщо одного дня зголоситься Влад Троїцький, який займається «ДахаБраха» та іншими артистами, я б дуже сильно замислилися. Троїцький – геніальний продюсер для мене. Він – єдина людина, яку я бачу поруч із собою в цьому плані. Хоча є дуже багато історій «безпродюсерних» артистів, які також успішні. Не вважаю, що це запорука успіху, тому в мене все добре.

Ходили чутки, що хтось з менеджменту фіналістів підняв на тоталізаторі, поставивши на свого артиста. З твоєї команди хтось ставив на тебе?

– Так, на мене ставили. Ще й нормальні ставки були. Мій менеджер виграв шість тисяч гривень на мені. Коефіцієнт був 7,13 – найвищий, бо ніхто не думав, що я пройду.

А ти сама не розраховувала поставити щось?

– Та я з тою біганиною взагалі забула про все на світі.

Як ти справляєшся з увагою ЗМІ до тебе? Твоє особисте життя, як я бачу, ти хочеш залишити недоторканим.

– По-суті, кожна людина хоче залишити своє особисте життя недоторканим.

Ну, дехто робить на цьому хайп, як Настя і Потап.

– Мені вже давно закидають тему, що своєю історією я тисла на жалість. Принаймні, так писали незацікавлені в цьому люди. Я на то вже не зважаю, чесно. На «Євробаченні» у мене виробився імунітет до хейту. За своєю натурою я дуже вразлива та чуттєва людина. Я – творець, і не можу бути нечутливою. Пишу музику, тому було б тяжко, якби я такою не була. Але «Євробачення» змусило мене ізолюватися від усіх соціальних мереж, щоб не читати цього бруду. Хейт та критика від цих «YouTube-суддів» і «воїнів YouTube»  вибивають мене з колії, від них йде деструктивна енергетика. Навіть якщо я щось бачу, не засмучуюся, але однаково намагаюся це не читати. Адже розумію, в людей мало наміру написати щось добре. Хоча залишають і багато приємних відгуків, до яких я теж ставлюся нейтрально. Не пропускаю все глибоко крізь себе, щоб не розслабитися перед фіналом.

Давай я все ж спробую трошки зачепити твоє особисте життя, але якщо буде некомфортно, скажеш. Де ти познайомилася зі своїм хлопцем?

– На музичному фестивалі. Він грав в одному бенді, а я виступала після них. Так і познайомилися. У мене на валізі був значок «Alyona Alyona», він це помітив і підійшов познайомитися.

Важко, мабуть, будувати стосунки на відстані.

– Кажуть, що стосунки на відстані – це фігня, так воно і є. Але коли це твоя людина і твій зроблений вибір, тобі вже більше нічого не страшно: ні відстань, ні ще щось. Це просто шалена підтримка, щось неймовірне. Людина в тебе вірить і критикує, як нікого, виписує, коли треба, а коли треба – хвалить. А ще говорить абсолютно всю правду.

Багато запитань було з приводу твого тату. Тобі ще не набридло, що про нього весь час питають?

– Чесно – якось так. Люди часто запитують різні речі, і я не розумію, чому їх це цікавить. Певно, вони просто мають цікавість. З приводу тату – не знаю. Але знаю точно, що перед фіналом наб’ю ще одне татуювання.

Всі татуювання, які в мене є, я била після внутрішніх змін.

Розкажеш яке?

– Я ще не знаю, що набити.

А чому так? Ти просто відчуваєш, що треба?

– Так, у це мене постійно – коли є якісь внутрішні зміни після певних етапів, то я набиваю татуювання. Зараз їх у мене чотири (показує на пальчику). Це рибка, бо я по знаку зодіаку Риби, моя стихія – вода. У мене ще й день народження 21 лютого, саме перед фіналом. Це «play» і «stop». Всі татуювання, які в мене є, я била після внутрішніх змін. Розумію, що «Євробачення» мене точно змінило. І, напевно, в кращий, сильніший бік.

Хто з виконавців тебе надихає? Чия музика грає в твоїх навушниках?

– У мене є величезний натхненник, який руйнує стереотипи. Це Том Йорк. Також обожнюю Бйорк і Джамалу. Це ті люди, які надихають мене дуже сильно. У Джамали була безфанатна історія, у яку, можливо, ніхто й не вірив. Вона показала всім, як треба. Для мене такі виконавці розвіюють стереотипи, що ти можеш досягти успіхулише як формат. Я вважаю, що потрібно стати крутим професіоналом – і тебе знайдуть. Така моя стратегія. Тому, власне, для мене всі ці артисти є величезною мотивацією і натхненням.

Якщо Україна мене не захаває, то я знаю, що за кордоном мене вітатимуть радо. І, мабуть, крайній варіант, якщо все буде дуже погано в Україні, в чому я сумніваюся наразі, що закордон – це моя історія. Але мені хотілося б бути українською історією.

Джамала спершу співала і веселі пісні, а потім перейшла до того стилю, в якому вона творить зараз. Вона вистрілила фактично після «Євробачення». Її почали вже більше активно слухати, бо вона стала гордістю країни. Думаєш, якщо в тебе так вигорить, то буде та сама історія?
– Не знаю. Чесно, в мене були різні думки. Мій продукт родом з України, але я б хотіла, щоб він був спрямований на світ. Хотіла б їздити світом і бути, як Кейко Мацуї, піаністка з Японії, як Даяна Кролл, але це більше джазова історія. Я би хотіла бути родзинкою, яка не мала б рамок у форматі, концертувала б по великим залам, театрам, філармоніям. Хотіла б мати такий шлях, як «ДахаБраха». Але мені страшно не хочеться цієї історії, коли стаєш спершу успішним за бугром. «ДахаБраха» почали збирати зали раніше в Америці та Канаді, ніж в Україні. Можливо, це також буде моя історія, але я б цього не хотіла. Свого часу зробила свідомий вибір лишитися в Україні, точніше, приїхати назад. У мене був такий період за кордоном, коли я дуже добре заробляла. Фактично вже могла потенційно залишитися і не знати горя й фінансових труднощів. Але я повернулася, тому що це був мій свідомий вибір. Відчуваю, що народилася тут, тут моє місце. Зараз той час, коли можу себе проявити. Я молода, тому спробую це зробити. Якщо Україна мене не захаває, то я знаю, що за кордоном мене вітатимуть радо. І, мабуть, крайній варіант, якщо все буде дуже погано в Україні, в чому я сумніваюся наразі, що закордон – це моя історія. Але мені хотілося б бути українською історією.

Скільки часу ти провела за кордоном зі своєю музикою та творчістю?

– Я жила та працювала в Китаї чотири місяці. Там заробляла, і все було ок. Повернулася в Україну грати на безкоштовних фестивалях, тому що я так хотіла. Також цього року виступила на 3-4-х фестивалях у Канаді для української діаспори. А ще співала виключно для канадської публіки.

За кого ти будеш голосувати і чому?

– За TVORCHI. Це унікальна історія для України та «Євробачення». TVORCHI – це мої друзі, і я дуже поважаю їхнє музло. Вони надзвичайно круті.

Як давно ти знайома з хлопцями?

– Ми познайомилися буквально перед відбором, у нас багато спільних друзів. А сам відбір ось так нас стикнув, і ми, такі, типу: «Клас!»

А ви з TVORCHI обговорювали пісні одне одного? Можливо, радилися?

– Ми скинули пісні одне одному ще задовго до прем’єр.

Не страшно було так робити? Була вже така сильна довіра?

– Ні, все добре. Ми із саунд-продюсером Андрієм з TVORCHI дуже добре спілкуємося. Давали одне одному правки по номерах. Насправді, ми сильніші за будь-які конкурси. Вони закінчаться, а нам далі ще працювати на одній сцені.

Цікаво, що конкурсанти роблять у день свого виступу? Яким буде твій день? Встала, розплющила очі і …

– У мене буде годинна медитація, потім я піду поплаваю. І все, ось такий буде мій день. Ну, і тренування, я сподіваюся, зроблю хоча б планочку. Обов’язково планку перед виступом! Це мій ритуал останнім часом. Перед першим півфіналом я посперечалася, що простою 99 секунд. Це був такий маніфест.

Чесно кажучи, я не була впевнена, що пройду до фіналу.

А ти давно до цього прийшла?

– Я медитую за різними системами. Практикую залежно від того, що мені треба в даний день: спокій, концентрація чи тіло. Вже років два, напевно. Прочитала багато літератури. Насправді медитація – це та річ, яка зробила мене такою, яка я зараз. Медитація – це величезний «proof» і це те саме, що й вокал, а інколи і бандура. Часом я граю, коли мені погано. Наприклад, вчора вранці трошки пограла і поспівала – і мені стало краще. Це символ того, що я роблю все правильно.

Одразу після виступу у півфіналі Національного відбору на «Євробачення-2020» ти оголосила про свій всеукраїнський тур. Ти спеціально чекала, правда ж?

– Звісно, чекала. Чесно кажучи, я не була впевнена, що пройду до фіналу. Ми поставили дати близько до «Євробачення». Але обіцяємо, що коли чи якщо я виграю, то, звичайно, ми з радістю перенесемо концерт. І це мають зрозуміти наші фани.

Які майданчики ти запланувала?

– У нас будуть виключно філармонії. Це було принципове рішення. Моя музика найкраще слухається у таких камерних залах, де є простір. Ми ризикуємо трохи, але сподіваємося, що зберемо.

Після твоєї участі у Національному відборі на «Євробачення-2020» твоє життя якось змінилося? Тебе почали впізнавати люди на вулицях і фотографуватися з тобою?

– Фоткатися – ні. Але почали впізнавати – інколи люди дивляться довше, ніж зазвичай, і усміхаються.

У тебе день народження 21 лютого, як будеш святкувати?

– Ніяк. До мене приїде коханий, і це буде найкращий подарунок. У нас буде генеральна репетиція, і мені взагалі більше нічого не хочеться. Мій змій-спокусник провокує напитися і 21-го, і 22-го. А потім вийти веселою на сцену. Та, мабуть, я вже святкуватиму 23-го числа. Сподіваюся, одразу дві події.

Авторка: Торі Торн

Репортажні фото: Павло Шнуренко

Фото: Василь Славінський та Денис Дідківський

Читай також:

Хто поїде на «Євробачення-2020»? Голосування

«Євробачення – 2020»: всі пісні фіналістів Нацвідбору