«Я готова до того, що моя Валя буде не всім комфортна, бо вона не попсова» – акторка FAKE Лілія Цвєлікова про свою героїню

Дівчина Макса Девізорова – саме так почали сприймати акторку веб-серіалу FAKE Лілію Цвєлікову, як тільки дізналися про стосунки пари. Насправді ж, Лілія займається акторством вже понад десять років! На її рахунку такі роботи, як серіал «Доктор Віра», проекти «Ворожка», «Сліди, що зникають» та «Суддя». Також Цвєлікова грає у Київському театрі «Золоті ворота», викладає акторську майстерність та озвучує мультфільми. А колись її кар’єра почалася в Одеському театрі ляльок. Тож, отримавши таку «золоту рибку» для свого першого веб-серіалу FAKE, Новий канал вирішив розповісти про неї більше. Про зйомки у FAKE , ставлення до соціальних мереж та стосунки з Максом Девізоровим. Усе це читай у ексклюзивному інтерв’ю з Лілією Цвєліковою.

FAKE

Для тебе веб-серіал FAKE – це новий робочий формат?

– Так, для мене, в принципі, це новий формат –  комедійного серіалу, в якому я взяла участь.

Як тебе запросили на кастинг «Fake»?

– Я працюю з агентом. Вона надіслала мені текст проб та опис персонажа. Так сталося, що я записувала перші проби на свій день народження. Я була одна закордоном. І це було дуже незвично, як для повсякденного ритуалу самопроб.

У кожної людини є своя думка про себе: як вона виглядає, на що здатна і тому подібне. Актор – це штука зовсім інша, бо доводиться підлаштовуватися під різні образи, які прописують сценаристи. Коли ти прочитала про персонажа Валю, про що ти подумала?

–  Я не покладала надії на цього персонажа. Думала, що зовсім не підходжу під нього і це зовсім не моя історія. Це важко сказати, читаючи одну сцену. Потрібно орієнтуватися на весь сценарій, коли ти бачиш концепцію та мотивацію персонажа. Тоді можна зрозуміти, чим людина-персонаж живе, дихає і цікавиться. Я схильна до такої думки, що загалом у нас живе дуже багато типажів, просто з деякими ми маємо більше точок дотику, з іншими – менше. Але в цьому і є інтерес. Що більш для тебе незрозумілий персонаж, то цікавіше його розгадувати та знаходити те, що вас об’єднає, щоб якомога точніше його втілити в життя. Персонаж Валя у будь-якому випадку цікавий, вона дуже яскрава і має якості, які мене захоплюють. Можу сказати, що деяким із них я навіть вчуся, бо Валюша – правдоруб. Вона радикальна в усьому, навіть у своїй щирості, яка досить специфічна. Я готова до того, що моя Валя буде не всім комфортна, бо вона не попсова. Мій персонаж не боїться бути собою.

Знаю, що деколи потрібно не грати, а проживати роль. Зважаючи на вашу відмінність із персонажем, розкажи, як ти пропрацьовувала образ Валі? Можливо, брала референси?

– Я дуже багато спостерігала, тому образ Валюші – коктейль всього, на що я звертала увагу. У професії спостереження за людьми рано чи пізно стає звичкою. Ти мимоволі, інтуїтивно, десь на підсвідомому рівні підхоплюєш якості, певні риси характеру, манеру поведінки. Наприклад, бачиш людину і думаєш: «О, це було б схоже на мого персонажа, треба взяти на замітку». Я дуже багато спостерігала за манерою спілкування, мені було важливо максимально точно її передати.

За що Валя закохалася в Марка?

– Я поки в пошуках цього, бо, думаю, відповіді до кінця сезону ще не буде знайдено. Можу сказати точно, що щось між ними відбулося. Це неможливо пояснити. Її як шандарахнуло. Не буду спойлерити, але там буде розмова з Дімою, її корешем, де вона скаже: «Слухай, я хотіла заступитися за подругу і не змогла його нагнути!». І він їй відповість із таким подивом: «У сенсі? Ти?» Можливо, це і зіграло роль. Її звичні методи впливу на людей не спрацювали, це і зачепило. Щось вона знайшла в ньому.

Я помітила, що ти імпровізуєш у кадрі. Часто ти таке робиш?

– Залежно від ситуації. Дуже по-різному це відбувається. Деколи ти розумієш, що маєш сказати тільки так і ніяк по-іншому. Що більше свободи у чому-небудь, то більше відповідальності. Ти повинен вдвічі більше подумати, чи варто.

FAKE близький для тебе?

– Ну ідейно близький – сто відсотків. Слухай, мене часто забавляє те, що відбувається в Instagram, в TikTok і в усіх інших соцмережах. Я взагалі намагаюся все сприймати через призму гумору. Просто так жити легше, бо приводів на щось розізлитися чи на когось порефлексувати набагато більше, аніж чомусь порадіти або від чогось відчути себе добре. Режисер Андрій увесь час сміється з того,  яка я в кадрі, коли злюся, бо я цього не вмію робити в житті. І Максиму (прим. Ред. Максим Девізоров зіграв Марка) завжди смішно, коли він це помічає, каже, що я схожа на лютого хом’ячка. Я знаю, що це, в принципі, дуже кумедно, тому сильно злитися я не вмію. Мабуть, це не є моєю природою і тим, що заохочує мене до життя. Я не живу агресією. Мені сторонній стан вічного супротиву. Я просто дуже тонко завжди відчуваю, що моє, а що – ні. Якщо щось не моє, то я не буду намагатися підлаштовувати це під себе. Я обмежуватиму себе в цьому. Якщо мені десь некомфортно і я відчуваю, що переходять межі моєї особистої свободи, припустимо, або користуються моїм особистим життям, я не буду вестися на це.  Я не дам комусь можливості використати щось цінне та дороге для мене в своїх цілях. Наприклад, щоб спровокувати мене. У будь-якому випадку я не накинуся на людину, але я дам рівно стільки інформації, скільки мені комфортно, щоб її сприймали. Не більше. Мені не потрібно 24/7 бути онлайн і жити для когось. Коли в мене є бажання поділитися чимось, я це роблю. Якщо ні, сорі, але ні. Ти відчуваєш ці різні стани себе самого, якщо немає амбіції до скандалу, чи хайпу, чи інфоповоду – значить, вона і не потрібна.

Follow them: актори веб-серіалу «FAKE» в Instagram

Поцілунок з бездомним і імпровізована бійка: чим дивуватиме веб-серіал «FAKE»

Чи були факапи на зйомках?

– Я не назву це факапом, але були різні особливості. Наприклад, коли глядач думає, що ти насолоджуєшся теплим душем, насправді ти стоїш по щиколотку в льодяній воді. Або коли ти маєш пити щось смачне, а це насправді така гидота, і доводиться зображати насолоду. Або коли ти зображуєш божевільні почуття, а насправді технічно думаєш про те, як правильно зіграти цю ситуацію, щоб глядач зрозумів, що відбувається між персонажами. Частіше за все, всі близькі сцени чомусь ставлять на початок проекту. Ледве не в перший знімальний день, коли ви взагалі нікого не знаєте(сміється). Це завжди відбувається так: «Привіт, я Ліля. Ну що, поцілуймося?» (сміється)

Чи репетирують актори свої поцілунки?

– Можуть бути правки, але, частіше за все, ні. Це завжди обговорюється на березі: про що сцена, що ми тут граємо, технічно розбирається, де буде камера, під яким кутом буде зніматися. Потім ви просто взаємодієте з людиною, хоча ти ж ще не знаєш, як він себе поведе. Частіше за все, це абсолютно беземоційний технічний процес.

Ти не віриш у службові романи, судячи з твого опису технічного процесу поцілунку?

– Чому? Я просто до цього так ставлюся. У мене інше ставлення до цього і розуміння того, що я закохалася. Справа в тому, що службові романи виникають не лише в акторському середовищі. Тому я не ставлюся до них, як до чогось надприродного і особливого. Так, це має право на життя. Але необов’язково закохуватися у свого партнера по знімальному майданчику, щоб ваша гра була переконливою.

Instagram

Неможливо говорити про FAKE без згадування соціальних мереж. У тебе ж є Instagram, але постиш ти мало. Навіщо тоді тобі сторінка?

– Так, у мене є Instagram. Насправді, соцмережі живуть якось паралельно зі мною. Ми дуже рідко пересікаємося (сміється). Знаєш, іноді мені хочеться викласти фото лише для того, щоб потім Instagram нагадав про якийсь торішній спогад. Я в ньому не зависаю. Іноді хочеться повеселитися, викласти якусь смішну сторіс.

Ти чекаєш, що кількість підписників збільшиться після виходу FAKE?

– Сказати, що я цього чекаю, – та ні. Але якщо це станеться, то окей.

Це буде для тебе проблемою?

– Ні, для мене це буде чимось новим. Тільки тоді, коли це станеться, я зрозумію, як воно на мене вплине. Як це житиме зі мною. Якщо мені з цим буде комфортно, я адаптую це до свого життя, якщо – ні, я не буду терпіти нічого, що спричиняє мені дискомфорт.

Ти закриєш Instagram?

– Не те, що закрию, я й так не дуже активна в ньому (сміється). Розумієш, справа в тому, що закривати свою сторінку в Instagram – це наче чогось боятися. Ну він такий, який є. Таким мені і подобається, тому сторінка відкрита. Хочеш – підписуйся і слідкуй. Якщо мені щось подобається і я хочу цим поділитися, я це зроблю незалежно від вподобань інших. Так влаштоване життя. Одні від тебе в захваті, а інші ж тебе терпіти не можуть. Я ніколи не прагнула подобатися абсолютно всім, бігати за лайками і залежати від чиєїсь оцінки. Про це і «Fake», особисто для мене.

Тобі щось писали дивне в Instagram?

– Мене якось спитали, чи я реальна дівчина Девізорова. Це було смішно. Якраз Макс сидів поруч, я показала йому і спитала: «Слухай, реально?» А він такий: «Ну, походу, так, втрапили» (сміється).

А dick pick коли-небудь надсилали?

– Ні, такого не було, але думаю, ми і над цим посміємося з Максом. Думаю, це виглядатиме так: одного прекрасного ранку я прокинуся з криком: «Макс, мені нарешті надіслали dick pick, юху!» (сміється) Ми зацінимо, посміємося та підемо снідати.

Стосунки з Максом Девізоровим

Ти зустрічаєшся з Максом Девізоровим, який у FAKE грає бедбоя Марка. Як ви з Максом познайомилися?

– Ми познайомилися декілька років тому. Я прийшла в студію, де він досі грає, на прем’єру до моєї подруги, у якої була там головна роль, і до режисерки, яка цю виставу поставила. Я прийшла в якості глядача та побачила Макса на сцені. У студії «11». Чесно, першу думку про нього я не пам’ятаю свою. Мені дуже сподобалася вистава. Пам’ятаю, після закінчення глядачі почали підходити до акторів, бо було дуже багато близьких, родичів та друзів. Це був напівзакритий показ, дуже такий сімейний. Пам’ятаю, що до Макса я чомусь підійшла, хоча мені це не властиво, бо я людина сором’язлива і скромна. Мені важко першій йти на контакт, наприклад, я докладаю чималих зусиль, щоб зайти після вистави в гримерку до знайомих акторів і висловити свої враження, але я навіть щось йому сказала на кшталт: «Мені сподобалося, ти великий молодець».

У тебе не промайнуло тоді думки, що це хороший хлопчик?

– Взагалі ні. На мене не спрацював той «ефект Девізорова»: «Уу, який гарний хлопчик, я втратила голову». Абсолютно такого не було. Я не вмію закохуватися в обличчя.

Ну чому в обличчя? Ти ж бачила, як він грає. Може, помітила його професіоналізм?

– Якраз тільки професіоналізм і помітила (сміється). Я в професії довго знаходжуся і багато бачу, тому в мене вже імунітет на красивих акторів. Коли навколо тебе дуже багато краси, ти повністю в ній і сам є предметом обожнювання для когось, ти припиняєш помічати такі поверхневі речі. Спершу у мене взагалі нічого не виникло до Макса. Потім ми зустрілися з ним через рік вже в моєму театрі. Він прийшов на виставу, в якій я грала. Я вийшла з гримерки і побачила Макса. Це було не очікувано. Я привіталася з ним, сказала своє ім’я, а він відповів, що ми вже знайомі. Я так здивувалася цьому факту, бо я взагалі про це забула! Але на цьому все, далі ми кудись зникли  по своїх справах ще на пів року. Потім ми знову пересіклися на якійсь вечірці, тоді він до мене підійшов і сказав: «Ти ж пам’ятаєш, що ми знайомилися двічі?» Я відповіла, що так, але знову забула його ім’я (сміється). Тоді ми поспілкувалися трошки і потім вже зустрілися на майданчику. Під час зйомок серіалу «Доктор Віра», але ми майже не підтримували зв’язок. У нас просто не пересікалися сюжетні лінії героїв, ми бачилися зрідка тільки десь за кадром. Проект закінчився, і наступного дня після шапки (прим. Ред. – святкування закінчення зйомок) Макс покликав мене на побачення.

Як Макс запросив тебе на побачення?

– Він написав мені в соціальних мережах. Насправді, я не хотіла йти з ним на побачення. Ну, не те, що не хотіла, просто він обрав не найкомфортніший день для побачення. У мене розболівся зуб, і я якраз шукала де б його полікувати, бо це було Різдво, і всі лікарні були зачинені (сміється).

Ого, дівчина, яка не хотіла піти на побачення з Максом Девізоровим! А чому тоді пішла?

– Я не знаю, мабуть, інтуїтивно зрозуміла, що вже треба закінчувати з нашими знайомствами. Всесвіт щоразу натякав: «Лілю, це Макс, той самий Макс, зверни ти нарешті увагу!» (сміється)

Де ви провели перше побачення?

– Ми банально посиділи в якомусь затишному ресторанчику і дуже багато говорили. Я взагалі не збиралася так довго затримуватися, але якимось дуже дивним чином ми оговталися після 8-годинної розмови. Навіть зуб перестав боліти (сміється). Говорили ми дуже довго. Я приїхала туди в обід, а вийшли ми десь під закриття. Через тиждень вже почали жити разом.

Ого! Як же ви вирішили жити разом всього через тиждень стосунків?

– Дуже просто. А чому ні? Що мало стати на заваді?

Зазвичай хлопці не такі…

– Ну, чиїсь хлопці, може, й не такі.

То це «ефект Лілі» так спрацював?

– Так (сміється). Не знаю, все просто так склалося. Коли все просто, коли все так, як має бути, ти не ставиш зайвих запитань. Ми цього й не робили. Ти просто в один момент відкидаєш усі упередження, які можуть залізти тобі в голову, бо вони тобі, по факту, непотрібні. Ми хотіли бути одне з одним увесь час. Навіщо позбавляти себе цієї можливості? Навіщо ходити і мучити одне одного?

Від кого вперше прозвучало зізнання в коханні?

– Від мене. Я перша сказала, що люблю його. Знову ж таки, а чому ні? Я просто розуміла, що це взаємно. Я знала, що відчувала те саме, що й Макс до мене. Просто так склалися обставини. Така вийшла безглузда побутова ситуація. Макс у черговий раз пожартував, сказав якусь дурницю, а я просто засміялася і крізь сміх видихнула: «Я люблю тебе».

Яка в нього була реакція? Він відразу тобі відповів?

– Так, це було дуже зворушливо.

У вас із Максом немає ревнощів?

– Немає. Нам всі хочуть їх приписати різними способами, але не вдається. У мене була дуже цікава ситуація, в якій я змогла відслідкувати свою реакцію на всі ці стереотипи. Одного разу мені написала дівчина в Instagram: «У Максима в профілі є фото з колишньою дружиною. Вас це не обурює?» І я в той момент не подумала про неї щось погане, але мені відразу закортіло допомогти людині. Якщо вона це пише, значить, стовідсотково віддзеркалює себе. І я їй написала: «У людини є минуле, це її досвід. Якщо ти приймаєш людину, ти погоджуєшся на весь її бекграунд і скелети у шафі, без зайвого лицемірста. І як на мене, це дуже чесна позиція не соромитися життя «до», яким би воно не було. Я поважаю його за розумне і ввічливе ставлення до своєї колишньої дружини, адже саме так може вчинити саме зрілий і повноцінний чоловік: без бруду, фальші і образ. Мене справді надихає мудрість, шляхетність і сила Макса по відношенню до цього. Я ніколи не чула, щоб він говорив про свою колишню дружину погано. Це для мене більш ціно, ніж якби він поливав її брудом. Я це приймаю і дуже ціную. І Макс це відчуває. Так, він розлучився, але якось же вижив після цього (сміється). Для мене сумнів у ньому рівносильний приниженню. Коли ти ревнуєш людину і не довіряєш їй, це ображає твого партнера. Він же віддає тобі свою частину почуттів, себе, розділяє із тобою своє життя. Це повинно заслуговувати на довіру. Макса ревнувати безглуздо, бо він просто не дає мені приводів. Так, іноді я можу, звісно, порефлексувати на цю тему, можу стиснути зуби, коли йому приписують з кимось кіношні шури-мури, але це не прояв ревнощів, це банальне роздратування, і це нормальна реакція на брехню.  Я ж знаю, як він до цього ставиться, набагато спокійніше ніж я, він взагалі уваги не звертає.  Це моя людина, і я знаю, що мені сумніватися немає в чому. Це все поза нас, воно ніяк не впливає і не руйнує те, що ми побудували одне з одним. У якийсь момент у нас відбулася розмова, коли ми вирішили для себе, що важливіше того, що між нами є, немає нічого. Тому ми просто домовилися, що не впускатимемо нічого, що прагнутиме нас зруйнувати. А такого буде багато.

Дивися наш перший веб-серіал FAKE вже на YouTube Нового каналу!

Спілкувалася Торі Торн