Максим Девізоров: «Хочеться вдосконалюватися і створити справжнього мерзотника»

Цієї осені актор Максим Девізоров просто заполонив ефір Нового каналу. Спочатку він зіграв одну з головних ролей у молодіжному детективі «Перші ластівки», а потім повернувся на екрани в детективному серіалі «Новенька». Обидва рази Макс зіграв поганих хлопчиків Дениса і Влада, яких так полюбили дівчата. Як воно грати бед боїв, чи буде другий сезон «Перших ластівок», і які непристойні пропозиції надходять актору в Instagram? Дізнайся в ексклюзивному інтерв’ю Макса Девізорова для Нового каналу.

– Максе, на Новому каналі за тобою закріпився образ бед боя. І в «Перших ластівках», і в «Новенькій» ти граєш негативних персонажів. Не втомився?

– Ні, абсолютно. Але якось я замислився, як оцінювати ці роботи, адже через образ поганого хлопця вони практично діють за одними законами. Тому на майданчику «Новенької» намагався урізноманітнити свою гру і зробити Влада не схожим на Дениса. І, я дивлюся, наче місцями вийшло. Хоча знаю, що багато хто дивився «Новеньку», щоб побачити саме Денчика. Мені це до душі. Відходити від таких ролей я не хочу. Якщо в мене це виходить, і є попит, то навіщо відмовлятися? Навпаки, хочеться вдосконалюватися і створити справжнього мерзотника. Такого, щоб усі говорили: «Подивіться, як Девізоров це робить». А всі ці милі ролі теж прийдуть.

Навпаки, хочеться вдосконалюватися і створити справжнього мерзотника. Такого, щоб усі говорили: «Подивіться, як Девізоров це робить».

– А в реальному житті ти такий же бед бой?

– Я значно спокійніший (усміхається). На екрані мене приваблюють персонажі, в яких є мета, і вони постійно до неї йдуть. Ці хлопці завзяті, вони знаходять у собі резерви, щоб чогось добитися, змінити світ навколо. Це те, чого я намагаюся навчитися в житті.

– Щоб грати таких поганців, актор має виглядати певним чином. Найчастіше це високий, підкачаний хлопець із гарненьким личком. Ти займаєшся в залі? Як підтримував форму під час зйомок?

– Я активно почав займатися в залі лише навесні. Спочатку тренувався самостійно, а влітку взяв тренера. Раніше ходив у зал три рази на тиждень, а зараз через зайнятість – два. А ось правильне харчування – це таємниця для мене. Мабуть, просто маю хорошу генетику (усміхається).

Анастасія Нестеренко: «Наші стосунки з Єгором – це наш храм»

– Існує теорія, що не всі хлопчики-красені знають, що вони красиві. Що скажеш про себе?

– Я знаю, що я – красивий (сміється). Але в акторській сфері не роблю на цьому акцент, не займаюся самомилуванням. Мені цікаво працювати над створенням образу персонажа. А приємна зовнішність – це лише хороший бонус, але не те, на чому можна побудувати міцну кар’єру актора.

– А в житті користуєшся своєю зовнішністю?

– Так, користуюся (сміється). Це небезпечна штука. Іноді проскакує думка: «Все вийде, це ж я». З іншого боку, люди, в яких немає цього козиря, не дозволяють собі часом так недбало ставитися до свого часу або якихось зобов’язань. В університеті іноді намагався згладити ситуацію за рахунок зовнішності. Але на мого майстра це не діє, хоч як би я намагався причарувати її й пустити в хід харизму.

Сім’я і дорослішання

– Які стосунки в тебе з батьками?

– Чудові. Мамцю дуже люблю, тата теж, але його влітку не стало. З мамою у мене дуже довірчі відносини. А тато був більш закритою людиною. Він навчив мене правильно поводитися з грошима, за що я йому дуже вдячний. Але, зізнаюся, іноді хотілося, щоб ми більше веселилися. Коли я був дитиною, тато був більш товариським. Ми кожні вихідні виходили кудись учотирьох – в мене ще є молодший брат Валик. Потім я став дорослішати, а в тата відбулися зміни в робочій сфері. Він якось змінився, і ділитися всім доводилося з мамою.

– Як минув твій підлітковий вік?

– Для мене перехідний вік це насамперед стосунки з батьками, а потім вже з суспільством. Вдома у нас все було спокійно. Мені не потрібно було щось доводити. Все дитинство я займався в мистецькому центрі. Там була сприятливе середовище, і я часто спілкувався з людьми, які старші за мене. Звісно ж, усі дівчатка мене любили. Мені було так добре, що навіть не хотілося оголошувати протест світу.

А приємна зовнішність – це лише хороший бонус, але не те, на чому можна побудувати міцну кар’єру актора.

– Як ти прийшов до акторства?

– Усе йшло до цього з дитинства. Якось у нас у садочку повісили оголошення про кастинг. Шукали діток для зйомок реклами. А оскільки ми з братом були гарненькими хлопцями, мама відвела нас на цей кастинг. Після були ще реклами і телешоу. А згодом я усвідомив, що хочу цим займатися в житті. А брат подорослішав і зрозумів, що це не його. Він був вуличним пацаном, зі своїми інтересами.

– Під час вступу до театрального вишу були якісь складнощі?

– Я не з першого разу вступив. Після школи ходив у Карпенка-Карого на курси, але на вступному мені чогось не вистачило. Коли називали прізвища тих, хто пройшов, і буде далі вчитися, моє не назвали. Мені навіть було соромно розповісти про це братові і другу, які тоді чекали мене. Наступного року подавав і в Карпенка-Карого, і, про всяк випадок, у Поплавського. Мене взяли в обидва, але в Карпенко запропонували контракт. Папа сказав вступати, якщо я хочу. Але мені не хотілося навантажувати батьків, і я обрав бюджет в Університеті культури. Там мені дали школу, завдяки якій я можу бути в професії.

У таких ситуаціях важливо сісти і проаналізувати, чи справді хочеш цим займатися. Подумати, де ти не дотиснув. А потім пробувати ще.

– Як тобі вдалося зібратися й не здатися після першого «ні»?

– Спочатку я закутався в ковдру і трохи себе пожалів. А потім зрозумів, що не можна просто сидіти вдома. Тому пішов вчитися на кухаря. Час від часу знімався епізодично і готувався до вступу. У таких ситуаціях важливо сісти і проаналізувати, чи справді хочеш цим займатися. Подумати, де ти не дотиснув. А потім пробувати ще.

Особисте життя

– Якими були твої перші серйозні стосунки?

– Вони розпочалися в 14 років. Ми познайомилися на одному заході. Проходив конкурс ведучих, на якому вона була в якості запрошеної зірки. Ми були разом п’ять років. Іноді виникало відчуття, що все затягнулося, ми навіть розходилися на півроку. А згодом раптово зустрілися, і якось все відразу накотило. Наші симпатія і кохання нікуди не зникли. Остаточно розійшлися, коли я перестав вкладатися у ці стосунки. Поступово мені стало нудно. Тут цілком моя провина.

Мені здається, що я не ревнивий. Для мене це питання довіри. Якщо ти довіряєш, навіщо паплюжити?

– Який ти бойфренд?

– Я – дуже ніжний хлопець. Вважаю, що відносини мають бути сповнені романтики. Хочеться таке кохання, щоб робити вчинки. У мене вже є пару заготовок для майбутніх стосунків (сміється). Мені здається, що я не ревнивий. Для мене це питання довіри. Якщо ти довіряєш, навіщо паплюжити? Але іноді буває й таке, що в мені вмикається розлючений бичок. А взагалі, якщо і буває якесь невдоволення, то, найчастіше, не в мене.

– Яку дівчину ти бачиш поруч із собою?

– Хочеться таку дівчину, яка могла б направити і щось підказати, щоб була ініціативною. У мене такий характер, що іноді нічого не хочеться. А ось якби був запит від коханої людини, я б не зміг відмовити. Якщо говорити про зовнішність, то про це я не замислювався. Те, що дівчина має бути гарнюнька, це зрозуміло (усміхається). А так я не орієнтуюся на зовнішність у стосунках. У мене були і руді, і брюнетки, і блондинки. Мій зріст 183 см, тому мені подобаються дівчата нижчі – 165-170 см, як моя колишня дружина Аня.

– Ти був одружений?!

– Недовго. Ми познайомилися в університеті. З перших днів у нас виникла симпатія, яка переросла у стосунки. За рік зіграли весілля. Здавалося, що знайшли одне одного. Але через півроку Аня сказала, що ми поквапилися, помилилися. Для мене це було кохання. Важко пережив, коли вона попросила розлучення.

– Зараз ти плануєш залишатися холостяком?

– Перш за все хочу реалізуватися як чоловік і актор, стати майстром у своїй професії, а потім вже думати про сім’ю. Не знаю, наскільки цей процес може затягнутися. Якщо все піде добре, я б уже незабаром хотів няньчити своїх дітей.

«Перші ластівки» і «Новенька»

– Як проходив кастинг на «Перші ластівки»?

– Я кілька разів приїжджав на кастинг. Відразу мене пробували на роль Дена. На кастингу ми з Максом Самчиком грали «легендарну» сцену з провулка (сміється). Тоді ще обидва були трохи скутими. Напевно, творці побачили, що на екрані в нас може вийти та сама «хімія».

– А як пройшли проби на «Новеньку»?

– Я теж приїжджав кілька разів. Пробували на роль Дена і Влада. Затвердили вже через пару тижнів.

– Як думаєш, якщо буде другий сезон «Перших ластівок», Федя і Денис стануть парою?

– Мені здається, таке може бути. Коли ми з Максом обговорювали цю можливість, він був категорично проти. Говорив, що не стане зі мною цілуватися. А я обіцяв, що поголюся, якщо справа в цьому (сміється). Зрештою під кінець нашої зустрічі він якось трохи пом’якшав і каже: «Гаразд, для мене буде честю поцілуватися з тобою».

– Як вважаєш, твоєму герою Денису була б близька лінія гомосексуалізму?

– У мене якісь змішані почуття з цього приводу. Денис може відчути щось до Феді через провину або багаторічну прив’язаність. Якщо добра в ньому все ж більше, ніж бажання руйнувати все навколо і «топити» людей, то, може, так.

Зрештою під кінець нашої зустрічі він якось трохи пом’якшав і каже: «Гаразд, для мене буде честю поцілуватися з тобою».

– Які в тебе стосунки з Максом Самчиком у реальному житті?

– Теплі. Не можу сказати, що ми друзі. Мені здається, ми дуже схожі за характером. Через це не відбувається такий близький контакт. А розуміємо один одного дуже добре. Адже коли все зрозуміло, який інтерес? Це така загадка: що довше ти відкриваєш для себе людину, то довше зберігається цей інтерес і жага пізнавати.

– У «Перших ластівках» і «Новенькій» твоїм персонажам доводилося вступати в бійки. А ти часто в житті щось вирішуєш кулаками?

– Ні, не часто. Давно не доводилося. Якщо хтось поводиться зухвало, або хлопці хочуть поштовхатися, я починаю розмовляти. Вони, мабуть, дивляться на мене й розуміють, що, напевно, краще не вступати в бійку. В цьому зовнішність мені дуже допомагає. Але, звісно, якщо б бійок було більше, було б цікаво.

Єгор Козлов – про стосунки поза кадром: «Я вірю, що це всерйоз і надовго»

– Чи були якісь складні знімальні дні в обох проектах?

– Були морально складні. Це пов’язано зі смертю тата. Я практично нікому зі знімальної групи не говорив, що сталося. Збіглося це зі сценою з кров’ю в «Перших ластівках». Можливо, моя спустошеність і неготовність до такого якраз і вилилися в такий цікавий коктейль емоцій, які ми зробили в кадрі. Я розумів, що мені потрібно бути на майданчику. Адже якщо зануритися в ці думки, потім потрібно буде дуже довго виплутуватися.

– Хотів би виявитися Другом у «Перших ластівках»?

– Ні! Ден хоч і мерзотник, але не настільки. Я зовсім не бачу в ньому Друга.

Соціальні мережі

– Що зараз робиться у твоїх в соціальних мережах?

– До «Перших ластівок» було півтори тисячі підписників, а тепер – більше сімнадцяти. Хейтерів у мене немає. Навпаки, після фан-зустрічі мене почали стенити (фанатіти – прим. ред). Усі говорять, що я зовсім не схожий на своїх героїв. Мене полюбили. Найпопулярніше запитання: «А чи буде другий сезон «Перших ластівок?»

– Який був самий дивний запит?

– Був один хлопець, який запропонував надати мені інтимну послугу і щедру винагороду в обмін. Я відразу відкинув цю пропозицію.

– Чому так мало постів в Instagram?

– Мабуть, у мене якесь старече ставлення до всього цього (сміється). Я б хотів, але не можу привчити себе робити селфі й постійно фотографуватися. Мабуть, потрібно знайти людину, яка буде це робити. Завдяки репостам з акаунта серіалів Нового каналу в мене хоч щось з’являється на сторінці. Але збільшення кількості підписників спонукає мене створювати в майбутньому якийсь контент, підігрівати і не втрачати інтерес публіки.

Напуття

– Що порадиш підліткам?

– Важливо займатися улюбленою справою. Знайди якусь пристрасть в житті, якою тобі ніхто не завадить займатися. Це може бути що завгодно. Пиши вірші, музику, збирай конструктор. Шукай людей, які близькі тобі за духом. Я вірю в силу підтримки. Зараз дуже спростився пошук однодумців. А якщо вже відчуваєш, що не вивозиш, намагайся розбавити обстановку навколо себе.

Автор: Торі Торн

Фото: Максим Лютіков