Герой України, заступник командира 9 батальйону 3 окремої танкової Залізної бригади Сергій Пономаренко став гостем програми Дмитра Тузова. У розмові він порушив важливі теми: ставлення до працівників ТЦК, протидію російським наративам, необхідні зміни в системі керування ЗСУ, ефективний рекрутинг, важливість технологічного розвитку армії та використання досвіду ветеранів для підготовки молодих військових.
«Найцінніше – життя солдата»
Однією з ключових тез стало ставлення до військових. Сергій Пономаренко наголосив, що українська армія має змінити підхід до війни: військові не повинні йти на смерть, вони мають виживати, виконувати завдання і повертатися до своїх родин.
– Армія – це не про померти, а про вижити та захищати, – зазначив він.
Ветеран пояснив, що в радянській армії, а зараз і в армії рф, військових сприймають як ресурс, який можна просто витратити. Українська армія повинна працювати інакше – «найцінніше у війні – це життя солдата».
– Якщо ти помреш, то з тебе вже ніякої користі не буде. Найкращий план, якщо нема кому його виконати, провалиться, – додав Пономаренко.
Він також розкритикував ставлення до військових як до «одноразових стаканчиків чи пакетиків». На його думку, ефективна армія будується на збереженні життя бійців, а не на бездумному жертвуванні.
Протидія російським наративам
Сергій Пономаренко закликав припинити дискредитацію військових, яку цілеспрямовано розганяє ворог. Він звернув увагу на відео, де військовослужбовця ТЦК «катали на капоті», та на коментарі, що підтримують таке ставлення.
– Ви серйозно вважаєте, що пригнічуючи військових, ми переможемо, – запитав він.
Сергій наголосив, що люди, які пишуть «так їм і треба», навіть не замислюються, що більшість працівників ТЦК – це бойові ветерани, які через поранення або стан здоров’я не можуть повернутися на передову, але продовжують служити країні.
– Та людина, яка для армії і для країни не зробила нічого, ніде совість не мучить, коли ти пишеш коментар, що так йому і треба, – звернувся Пономаренко до критиків військових.
Він підкреслив, що такі наративи допомагають ворогу ламати український патріотизм та віру в перемогу.
– Реально наша армія лишається без підтримки, без тилів, які забезпечують стійкість, – наголосив ветеран.
Він попередив, що бездумна критика військових може перетворитися на «війну тилів», коли суспільство почне втрачати довіру до своїх захисників.
– Ця війна ведеться не тільки на полі бою, а й в інформаційному просторі. Ворог б’є туди, де ми найвразливіші – у нашу єдність, – підсумував Герой України.
Технології та новий підхід до рекрутингу
Під час розмови піднімалася тема ефективного використання технологій у війні.
– Сучасний бій має нагадувати комп’ютерну гру. І це можливо технологічно, – сказав Пономаренко.
Він наголосив, що сьогоднішня війна вимагає не лише фізичної сили, а й технологічних знань. На його думку, молоді люди, які виросли з джойстиками в руках, можуть стати ключовими фахівцями у війську.
Ветеран наголосив, що ще в школах слід звертати увагу на дітей, які захоплюються електронікою та програмуванням. Він нагадав, що раніше існували радіотехнічні гуртки, де діти паяли та писали прості програми, і ці навички можуть стати основою для майбутнього військового фаху.
– На цьому рівні вже можна придивлятися до таких самородків. Вони можуть зробити революцію у військовій справі, – зазначив він.
Сергій також згадав про випадки, коли школярі вже сьогодні самостійно створюють FPV-дрони для військових.
– В новинах проскакувало, коли школяр паяє FPV-дрони й передає військовим. Чому не забезпечити таких дітей усім необхідним і не дати їм можливості для розвитку? Хай творять, бо за ними майбутнє, – підсумував він.
Некомпетентність у командуванні
Ще однією важливою темою ефіру стала проблема прийняття рішень без реального розуміння ситуації на місцях.
Сергій Пономаренко розповів про випадки, коли командири ухвалюють накази, не маючи повної картини бойової обстановки, що може призвести до невиправданих втрат або провалу операції.
– Я не сприймаю, коли людина за 100 кілометрів, дивлячись на карту, без реального розуміння ситуації, віддає накази, – зазначив він.
Ветеран навів приклад, коли командир наказав наступати на населений пункт, якого фізично вже не існувало, оскільки він був повністю знищений артилерійським обстрілом.
– Віддавати накази, не розуміючи, що відбувається на місцевості, – це шлях до катастрофи, – наголосив Пономаренко.
Він також згадав випадок, коли командир розвідки змушений був сидіти в бліндажі на передовій, що ставило під загрозу не лише його безпеку, а й безпеку всього підрозділу.
– Якщо такого офіцера захоплять у полон, це поставить під загрозу не лише його підрозділ, а й усю операцію. Він володіє надто важливою інформацією, – пояснив Пономаренко.
Ветеран наголосив, що за стандартами НАТО командири на місцях мають більше повноважень у прийнятті рішень, що дозволяє швидше адаптуватися до ситуації на полі бою.