Мертві окупанти, як заспокійливе: історія воєнної журналістки Ірини Рибакової
Дівчина розказала, з чим їй доводиться боротися на війні
Новий канал продовжує розповідати про дівчат, які боронять нашу країну. І не лише зі зброєю в руках, а й словом. У мирному житті Ірина Рибакова – журналістка, тривалий час працювала в «Газеті по-українськи» та журналі «Країна». З кінця 2017 року вона у Збройних Силах України, у прес-службі 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр».
– 24 лютого о п’ятій годині ранку мені зателефонував журналіст «Франс Пресс» Толік Степанов і сказав: «Ірочко, почалося», – згадує про початок війни дівчина. – Всі, хто працював колись на війні, знали, що колись це станеться, і очікували цього. В перші дні в мене було страшенне виснаження від нервів і постійного моніторингу новин. Не виходило нормально спати. Коли просиналася, не могла повірити, усвідомити, що все це відбувається насправді. Та повернула спокійний сон вже 26 лютого, коли вперше потрапила в зону активних бойових дій – в Охтирку. Побачила колони спаленої нашими армійцями техніки, мертвих окупантів. Це подіяло, як заспокійливе.
Зруйнована квартира, але з’єднані серця: історія кохання від команди «Ревізори на порозі»
Ірина не штурмує міста та села із зброєю, а висвітлює діяльність захисників, організовує їхню комунікацію. 93 бригада «Холодний Яр» воює з російськими окупантами на Харківщині та Сумщині, а нещодавно звільнила Тростянець.
– Для мене найважче – постійно переїжджати та обживатися на новому місці, – зізнається журналістка. – А ще тяжко, коли тебе і твою роботу не сприймають серйозно. Тому що ти жінка. Тому, що інформаційну роботу у військах часто вважають другорядною. Доводиться боротися зі стереотипами та виборювати право самостійно приймати важливі для служби рішення.
