Учасниця бойових дій розповіла Новому каналу, що в першу ніч повномасштабної війни випробувала на собі вогонь з російських кулеметів
У мирному житті Діана Виноградова — дизайнерка графічної продукції та 2D-художниця, яка займається спортом і громадською діяльністю, організовує дитячі національно-патріотичні таборування та бере участь у різних проєктах як митець. Під час війни вона взяла до рук зброю та під позивним Дана стала на захист України.
— Для мене Батьківщина — це не лише територія, а й українська нація. Тому мій захист України почався у 2013 році, під час заснування організації «Правий Сектор» на Майдані. Потім був 2014 рік і, звісно, російсько-українська війна одразу після Майдану, — розповіла Дана Новому каналу. —Так неочікувано, просто з диму палаючих коктейлів Молотова — у кіптяву боїв на Донбасі в складі Добровольчого українського корпусу «Правий сектор». Далі були вісім років боротьби з російським окупантом у складі ДУК ПС. Наразі я є головою відділу комунікації та взаємодії у головному штабі ДУК ПС, і від 24 лютого 2022 року разом із побратимами і сестричками відстоюю незалежність та територіальну цілісність України на рідних теренах – у місті Київ та області.
#ДобріІсторії. Харківські пожежники врятували кролика від дій рашистів: гріли тваринку під бушлатом
Полишив камеру та взяв зброю: історія від команди «Ревізори на порозі»
Рідний брат і чоловік Дани ще від 2014 року беруть участь у захисті України зі зброєю в руках, мама — волонтерка. Тому родина підтримує її, а вона підтримує родину.
— Я — боєць ДУК «Правий сектор». Виконую задачі, пов’язані з обороною столиці від російських окупантів. Палю ворога з особливою люттю, адже як українка мушу помститися за смерть кожного нашого воїна, кожної дитинки, кожного цивільного… — зізналася учасниця бойових дій. — Щодо військового досвіду, мені згодилися спортивні досягнення юності та уроки допризовної підготовки юнаків у школі, яку натхненно викладав підполковник у відставці Микола Йосипович Росохатий. Наступний досвід здобувала під час бойових дій, та й досі навчаюсь усьому в процесі та отримую задоволення від своїх успіхів.
Початок повномасштабної війни росії проти України Дана застала в Києві. Після перших же звуків вибухів вона зібралася та вирушила на службу.
— У ніч на 24 лютого я прокинулася вдома в Києві разом із чоловіком від звуків роботи українських ППО. Мовчки одягнула форму, взяла зібраний за місяць до того наплічник, зброю та вирушила на пункт збору згідно з розпорядженням командира ДУК ПС Андрія Стемпіцького «Летуна». Протокол діяльності ДУК ПС був випрацюваний заздалегідь ГШ ДУК ПС, тому кожен знав свої задачі й сумлінно їх виконував, — розповіла Дана. — Мені самій було дивно, з яким спокоєм я зустріла новину про повномасштабне вторгнення росіян в Україну. За дві години після прильотів «пощастило» випробувати на собі вогонь з кулеметів російської вертушки КА-52, яка згодом пішла на дно величного батька-Дніпра. За чотири години наш підрозділ вже відловлював недобитки російської десантури в лісі під Гостомелем. Ніч минула за обороною Києва й українського уряду зокрема. А далі понеслася карусель із містечок, селищ, боїв та організаційної роботи. Перший тиждень ми майже не спали, якщо годинну дрімоту на стільці можна вважати сном. Їсти теж не дуже встигали, перехоплювали щось на льоту. Проте пили багато кави та палили цигарки… Другий тиждень став дещо легшим, вже вдавалося трішки поспати, нормально поїсти і часом зігрітися. Ми почали адаптовуватись до такого режиму, звикли до навантажень і втягнулися, так би мовити, у весь цей двіж. Так і донині. Наразі Київ обороняють два батальйони ДУК ПС та окремі підрозділи ДУК ПС спеціального призначення. А я в лавах рідного Добровольчого українського корпусу «Правий сектор» продовжую боронити рідний Київ. І, хоч як би пафосно це звучало, ми не віддамо Україну навіть ціною власного життя.
Плани на життя після перемоги Дана поки що не будує, але одне знає точно — буде відбудовувати та розвивати Україну.
— «Правий сектор» — це національно-визвольний рух, ми не лише на війні, ми й у тилу, ми у творенні Української Самостійної Соборної Держави. І після перемоги в нас роботи буде предостатньо, тож навіть не знаю, коли випаде час на себе (усміхається).