Вже протягом двох тижнів Україна бореться за свою незалежність та свободу своїх громадян після повномасштабного вторгнення Росії 24 лютого. За свої життя та країну борються не лише військові і тероборона, а звичайні громадяни в тилу, які допомагають там де можуть і чим можуть. Новий канал продовжує цикл розповідей #ДобріІсторії про українців, які разом із військовими наближають перемогу над окупантами. І сьогодні ми розповімо про журналістку прес-бюро Нового каналу Дарину, яка стала волонтеркою у рідному Рівному.
Адаптація
У перший день війни я прокинулась у рідному місті Рівному. Приїхала побачити рідних ще 22 лютого і залишилась на декілька днів. Напевно, спрацювала інтуїція.
#ДобріІсторії. Анастасія Булгакова: «Розробляю систему електронної черги для військоматів»
Оскільки я дуже емоційна натура, то в перші три дні війни ніяк не могла себе взяти в руки. Нерви перемагали над холодним розумом, допоки не почала допомагати волонтерам. Мій близький друг волонтерить ще з 2014-го року. Він швидко «повиходив» на різних людей та організації по Україні та за кордоном, які могли забезпечити як військовим обладнанням, так і гуманітарною допомогою. Стояла лише головна перепона – гроші. Тож я розпочала із допомоги зі збором коштів. Розсилала прохання усім – друзям, родичам (навіть за кордон), колегам, знайомим блогерам. Вони поширювали далі за тією ж схемою. Телефон не встигав охолонути. А я повірила у фразу «копійка до копійки».
Гуманітарна допомога
Коли повністю опанувала себе, вирішила включатись у справу фізично. У волонтерський склад люди зносили речі, їжу, ліки, а я допомагала все сортувати. Коробки і пакети потихеньку заповнювали площу, але це були ще «квіточки». Одного ранку приїхали два великі буси гуманітарної допомоги з-за кордону. Об‘єми роботи збільшились в декілька разів. Особисто я збирала коробки гуманітарної допомоги для матусь з немовлятами та дітками до двох років. Їжа, засоби гігієни, одяг, ліки… Коли підгузки та суміші закінчувалися, бралася за набори для діток 3-5 років. Клала одяг і побільше солодощів. Уявляла, як маленькі ручки відкривають цю коробку, і так тепло на душі ставало. Хоча, зізнаюся, інколи не вдавалось стримати емоції.
Кожному потрібен прихисток
Окрема тема – логістика та житло для переселенців. Цим кожен з нас може допомогти, сидячи вдома. Просто відкрийте соцмережі, книгу контактів у телефоні і зробіть все можливе. Якщо вам здається, що знайомих у певному місті немає, то це не так. Вони точно знайдуться! З особистого досвіду знаю.
Допомагаючи іншим, ти допомагаєш і собі
Не секрет, що, коли зайнятий чимось, то час іде набагато швидше. А, коли зайнятий чимось корисним і важливим… Одним словом, допомагаючи волонтерам, я стомлювалась фізично, але заряджалась на максимум морально! Не було часу для сліз, паніки і думок «все пропало». Зате з кожною коробкою з’являлось все більше віри і впевненості, що добро переможе. Перемога близько! А мирне небо вже ось-ось видно на горизонті!