«Сила – ще й у тому, щоб вчасно визнати: мені важко». Військовослужбовиця Аліна Михайлова про головний урок року

Сьогодні, в День захисників та захисниць, своє 32-річчя святкує Аліна Михайлова – офіцерка ЗСУ, командир медичної служби «Ульф». Вона організовує роботу медиків, а іноді й сама асистує хірургам у шоковій та операційній. Її колектив на 90% чоловічий, і авторитет тут, каже Аліна, тримається не на статі, а на рішеннях і відповідальності. У ексклюзивному інтервʼю для Нового каналу ми поговорили з нею про головний висновок останнього року, спортзал, який організували просто на стабпункті і про те, чому сила – це ще й уміння вчасно визнати: мені важко.

Якщо озирнутися на останній рік – який висновок про себе виявився для вас найважливішим?

Зрозуміла, що можу набагато більше, ніж сама про себе думала. Але водночас зрозуміла й інше: сила проявляється не тільки тоді, коли ти постійно все витримуєш і ніколи не втомлюєшся. Сила ще й у тому, щоб вчасно визнати: мені важко, мені потрібна пауза, мені треба відновитися. Навчилась делегувати. Раніше я, мабуть, вимагала від себе значно більше.

Чи вдається знаходити час на себе поза службою – і який він, цей час, коли трапляється?

Моя робота вже давно не передбачає чергувань на позиціях: я займаюсь організацією роботи медичної служби бригади, а іноді виходжу асистувати своїм хірургам у шоковій чи операційній. Тож час на себе обмежений перебуванням на фронті й тими умовами, які є.

Насправді це дуже прості речі: побути в тиші, пограти в приставку, подивитися серіал разом із побратимами.

Що допомагає відновлюватися, коли ресурсу зовсім не залишається?

Спорт. Ми облаштували спортзал просто на стабпункті, де чергуємо, тож маємо змогу займатися якраз-таки тоді, коли є час на себе.

Є звичка чи ритуал, який ви собі дозволяєте навіть у найскладніші періоди?

Теж спорт. І для мене важлива саме ця регулярність. Навколо може змінюватися дуже багато речей, які від мене не залежать, а тренування – це те, на що я можу впливати. Тому спорт для мене – це одночасно і дисципліна, і турбота про себе, і відпочинок. Можливо, фізично ти втомлюєшся ще більше, але емоційно – навпаки, відновлюєшся.

Що виявилося неочікуваним у досвіді бути жінкою в армії – те, про що заздалегідь не думали?

Жінка в армії абсолютно так само може бути командиром і тримати на собі відповідальність за людей та результат.

Мій колектив приблизно на 90% складається з чоловіків. І тут дуже швидко розумієш: авторитет не залежить від того, чоловік ти чи жінка. Він тримається на твоїх рішеннях, послідовності, відповідальності й на тому, як ти поводишся з людьми.

Ти маєш уміти тримати дисципліну й порядок, десь бути жорсткою, десь почути людину, але водночас не дозволяти переходити власні внутрішні кордони.

Для мене взагалі внутрішній стрижень і чіткі кордони виявилися дуже важливими. Коли ти сама розумієш, хто ти, за що відповідаєш і що для тебе допустимо, тобі не потрібно постійно доводити, що ти «не гірша за чоловіків». Ти просто робиш свою роботу.

І коли люди бачать у тобі не просто жінку, а командира, якому можна довіряти, який відповідає за свої слова й не вимагає від інших того, чого не готовий робити сам, – тоді з’являється справжня повага.

Чи змінилося ставлення до себе як до жінки за цей час?

Я стала значно менше дивитися на себе крізь якісь зовнішні стандарти. Зараз для мене жіночність – це внутрішня опора, характер, здатність приймати рішення й відповідати за них. І водночас – не забороняти собі бути ніжною, вразливою чи просто втомленою.

Якби могли дати пораду собі рік тому – що б це було?

Не намагайся прожити весь наступний рік за один день. Не думай постійно про те, як ти витримаєш усе, що може бути попереду. Вирішуй те, що є сьогодні. І бережи себе не тоді, коли вже зовсім не залишилося сил, а трохи раніше.

Що для вас зараз означає слово «відпочинок»?

Це коли тобі не треба стежити за телефоном, щось контролювати чи думати про наступне завдання й про те, як його виконати.

Про що ви сьогодні мрієте?

Про дуже просте. Про час, коли ми знову зможемо будувати плани не на кілька годин чи днів уперед, а на роки. Про можливість бути поруч із тими, кого любиш, і не думати постійно, що все може змінитися за одну мить.