«тіп з Рейтарської» – іронічна пісня про роман із хлопцем із київської золотоворітської тусовки. Він розбирається у вині, читає Ніцше, слухає вініл, фотографує на плівку та завжди знає найконцептуальніші місця міста. Поруч із ним усе виглядає красиво, модно й дуже естетично. На перший погляд, це майже ідеальний обранець.
Однак згодом героїня все частіше згадує колишнього й усвідомлює, що справжній кайф був у простоті, спонтанності та відчутті, коли тебе розуміють без зайвих слів.
Цей контраст відчувається і в музиці. Легка, некваплива ритміка та м’який, трохи грайливий вокал перетворюють пісню на самоіронічне зізнання. Здавалося б, тепер усе краще, красивіше й перспективніше, але чомусь героїня сумує за тим, що було простішим.
Пісня нагадує про просту річ: іноді саме неідеальні стосунки можуть дарувати більше щастя, легкості та драйву, ніж на перший погляд бездоганний роман.