Як мистецтво театру стає способом повернення до життя? Чому Театр Ветеранів сьогодні називають одним із найважливіших культурних феноменів воєнної України?
Саме про це – новий повнометражний документальний фільм «Культура vs війна. Театр Ветеранів», створений Асоціацією «Дивись українське!» за підтримки Європейського Союзу в Україні. Його допрем`єрний показ відбудеться у програмі КіноБукет міжнародного фестивалю високого мистецтва Bouquet Kyiv Stage 15 серпня.
Стрічка вперше відкриває глядачеві внутрішній світ Театру Ветеранів – мистецького проєкту, що став для його учасників творчою практикою і методикою повернення до повноцінного життя через поєднання фізичного та перформативного театру з психологічною реабілітацією.
Фільм є частиною масштабної ініціативи культурної дипломатії «Спроможні»/Empowered. Автор концепції проєкту «Спроможні»/Empowered та продюсер фільму «Культура vs війна. Театр Ветеранів» Андрій Різоль визначає його місію як представлення України світові не лише як держави, що виборює свою свободу, а й як країни, яка формує нові гуманістичні практики і концентрується на напрямку «терапії через культуру». Однією з таких практик є Театр Ветеранів – простір, де мистецтво перетворюється на спосіб повернення людини до життя, а суспільства – до усвідомлення власної відповідальності.
Понад рік, поки вистава «Енеїда» народжувалася та зустрічалася з глядачами, режисерка й операторка-постановниця Юлія Большинська ретельно документувала. Так народився її повнометражний дебют – історія шляху: від фронту до сцени, від болю до внутрішнього відновлення, від перших невпевнених кроків у репетиційній залі до справжнього сценічного визнання.
Герої стрічки – ветерани з важкими пораненнями, ампутаціями та психологічними травмами, бойові медикині й волонтерки. Репетиції експериментальної музично-пластичної вистави «Енеїда» стали драматургічною основою фільму, який розповідає про непросте повернення людини до себе після війни.
Серед героїв фільму – незрячий ветеран, який уперше виходить на сцену в ролі Гомера; бойова медикиня, що після фронту знову знаходить свій голос у театрі; військові, які вчаться жити зі своїм новим тілом і відкривають для себе акторський досвід…
Режисерка вистави Ольга Семьошкіна принципово відмовляється дивитися на них крізь призму жалю. Документальна камера Большинської уважно й безкомпромісно фіксує, наскільки тонкою і складною є межа між емпатією та жалісним співчуттям. Відчувається, що для знімальної групи герої фільму стали джерелом натхнення. Їхня стійкість, любов до життя, щирість у новій справі та здатність не втрачати почуття гумору навіть після жахів пережитого змінили і тих, хто опинився по інший бік камери.
Фільм показує своїх героїв не як людей, яких потрібно шкодувати, а як митців, що відкривають нові можливості власного тіла, пам’яті й творчості. У певний момент вони перестають бути об’єктами допомоги й стають суб’єктами творчості.
– Не ветерани мають підлаштовуватися під соціум. Навпаки – саме соціум повинен навчитися формувати середовище, комфортне для ветеранів, – говорить у фільмі художній керівник Театру Ветеранів Ахтем Сеітаблаєв. Саме ця зміна погляду – від жалю до поваги, від травми до творчості – і є головною темою документального фільму «Культура vs війна. Театр Ветеранів».
Проєкт «Спроможні»/Empowered реалізується Асоціацією «Дивись українське!» в межах міжнародної мультимедійної платформи «Культура vs війна» за підтримки Благодійного фонду «МХП-Громаді» та European Union in Ukraine.