Як наважитися перетворити давню внутрішню мрію на реальність, коли навколо мільйони очей і купа порадників? Інфлюенсер й артист THE OLEG обрав шлях без продюсерів та штучних масок й не прогадав.
Його відео збирають мільйони переглядів, а треки стають вірусними просто тому, що за ними стоїть жива емоція. 10 червня артист поділився зі слухачами особистим – новим синглом «Останній раз». В основу треку та кліпу закладена реальна історія стосунків Олега з його колишньою дівчиною.
Про те, як створювати контент, що чіпляє з перших секунд, де шукати сміливість для старту і як виміряти успіх у живих людях, а не просто в цифрах – говоримо в ексклюзивному інтерв’ю Нового каналу.
Олегу, сьогодні в тебе важливий день – реліз треку «Останній раз». Знаємо, що ця пісня для тебе особлива. Розкажи, що за нею стоїть?
Це максимально особиста історія, і, чесно кажучи, я навіть трохи хвилююсь через відкриття цієї завіси. Трек написаний на основі моїх реальних стосунків з ексдівчиною Анею, з якою ми були разом понад п’ять років.
В основі пісні те саме відчуття, коли ви вже не разом, але між вами все одно залишається сильний емоційний зв’язок, спільні спогади та звички. «Останній раз» – це не про депресію чи драму. Це про вміння згадувати все те хороше, що було, і цінувати почуття. Я завжди будував і блог, і творчість на повній відкритості, тому для мене було принципово, щоб саме Аня знялася у головній ролі в кліпі. Тільки так можна було передати ці емоції чесно.
Твій контент у соцмережах уже давно збирає мільйони переглядів. Що допомогло тобі вийти на такий результат усього за рік?
Якщо відкинути всі теорії маркетингу, то все тримається на двох речах. Перше – це банальна стабільність. Протягом року я щодня викладав по два відео. Без вихідних, перерв і будь-яких відмовок. Алгоритми це бачать і починають тебе просувати, але головне те, що люди звикають бачити тебе у своїй стрічці, ти стаєш частиною їхнього дня.
А друге – це сильна емоція. Я колись свідомо обрав для себе позитив. Якщо ти в кадрі щиро кайфуєш від того, що робиш, глядач це миттєво зчитує через погляд, міміку, інтонацію. Емоція – це найкращий провідник.
А як щодо алгоритмів? Багато хто намагається їх «зламати», шукає якісь секретні години для публікацій…
Алгоритми TikTok та Instagram – це чистий хаос. Можна добу продумувати концепт, збирати команду, виставляти світло, монтувати, а ролик ледве набирає кілька тисяч переглядів. А буває, знімеш щось за хвилину на коліні, просто по приколу, і воно летить на мільйони. Це нормально, алгоритми підлаштовуються під живих людей.
Я просто публікую контент всюди. Зазвичай першим реагує TikTok, бо він чутливіший до всього живого й нестандартного, а за ним підтягується й Instagram. Не треба нічого ламати, треба просто ловити цей ритм.
Є якісь конкретні фішки, які ти використовуєш, щоб людина не гортала стрічку далі?
Обов’язково мають бути гачки. Це може бути якась несподівана деталь у кадрі, інтригуюча перша фраза чи дія, яка змушує увімкнути цікавість. Глядач підсвідомо хоче дізнатися, чим усе закінчиться. Ну і про таймінг – зараз ідеально працюють ролики на 1–1,5 хвилини, це оптимально, щоб утримати увагу і не втомити.
Маючи таку шалену базу в блозі, ти раптом вирішив піти в музику. Як ти взагалі на це наважився і що стало поштовхом?
Співати – це моя давня внутрішня мрія, я з цим жив дуже довго, але просто боявся. Постійно здавалося, що не час, що скажуть щось не те. Мене змінила моя аудиторія. Коли я відчув, що навколо збираються мої люди, які щиро вірять у мене і підтримують, у голові щось клацнуло. Я подумав: «Коли, як не зараз?». Ця опора від людей і стала тим фінальним поштовхом.
Чи довелось тобі завойовувати слухача заново, чи блогерська аудиторія підтягнулась сама?
Це взагалі різні речі. Не можна просто сидіти й чекати, що твої підписники в Instagram автоматично почнуть додавати твої треки в плейлисти. Музика потребує окремої роботи, пошуку нових слухачів. Але блог дав мені неймовірний старт. Наприклад, у моєму новому кліпі «Останній раз» знялася ціла група підтримки – мої колеги-інфлюенсери: Репетушка, Аліна Пухальська, Андрій Чорновол, Ліза Івлєва та інші. Мати таку команду та творчу спільноту поруч – це величезне везіння.
Ти зараз рухаєшся як незалежний артист. Як думаєш, реально сьогодні молодому виконавцю пробитися без великого лейбла чи продюсера?
Абсолютно реально. Я сам зараз не маю контрактів чи продюсерів, і це мій свідомий вибір на цьому етапі. Ми живемо в унікальний час, коли соцмережі дають тобі прямий вихід на слухача. Тобі не потрібні чиїсь дозволи чи схвалення, щоб випустити пісню. Мені здається, розмови про те, що «без великого боса нічого не вийде» – це просто зручна відмовка, щоб не починати й відкладати свою мрію. Треба просто брати й робити тут і зараз.
Що для тебе особисто є головним мірилом успіху: перші місця в чартах, цифри стрімінгів чи щось інше?
Для мене цифри та люди – це одне й те саме, бо за кожним прослуховуванням стоїть жива людина. Коли я відкриваю статистику і бачу, що цифри ростуть, я ж розумію: це означає, що хтось прямо зараз увімкнув мій трек у машині, хтось додав його у свій плейлист, а хтось проживає під нього власні моменти. Неймовірно кайфово бачити, коли люди знімають свої відео, діляться спогадами під мій звук. Оце і є справжній орієнтир.
Якою ти бачиш майбутню українську сцену і що б ти порадив тим, хто прямо зараз боїться зробити той самий перший крок у творчості?
У нас шалено талановита країна, з’являється багато самобутньої музики. Мені дуже хочеться, щоб у нашій індустрії було менше токсичного хейту та безглуздої критики, а більше простору для експериментів. Місця вистачить усім, головне – триматися свого унікального стилю і кайфувати від процесу, а не змагатися.
А новачкам порада одна – просто почніть. Зробіть перший крок і вимкніть страх чужого осуду. Тільки обов’язково чесно запитайте себе: ви дійсно цим горите, це ваше щире бажання? Якщо відповідь «так» і ви не можете інакше, тоді просто дійте, пишіть, знімайте контент і нікого не слухайте. Все обов’язково вийде.