KHAYAT: «Я хочу стати батьком, і, можливо, неодноразово»

На YouTube-каналі Слави Дьоміна «Слава +» вийшло нове інтерв’ю з абсолютним рекордсменом голосування в «Дії» за 10-го фіналіста НацВідбору та фаворита жюрі 2025 Андрієм Хаятом (KHAYAT). У розмові співак уперше відверто говорить про те, чому хоче потрапити на сцену Євробачення, розповідає про відмову від контрактів із росії, а також щиро згадує дитинство та мрію стати батьком…

Вже 7 лютого артист виступить у фіналі Нацвідбору під номером 8.

Про інтровертність і комунікацію 

Я інтроверт більше в плані комунікації, саме контактування з людьми. Але якщо навколо мене просто велике скупчення людей, то абсолютно нормально. 

Ми працюємо в індустрії, де питання «свій — не свій» не завжди можна міряти одразу. Мені зазвичай потрібен якийсь small talk, щоб я зрозумів, як мені вибудовувати діалог, як комунікувати. Бо все одно не можна накладати один комунікаційний шаблон на всіх. 

Про завищені очікування на Нацвідборі і внутрішній спокій 

Мені Євробачення сьогодні потрібне як майданчик і як рупор. Якщо мої перша і друга спроби були більше про мене, про мій шлях, про кар’єру,  то зараз це вже про інше. Повертаючись до теми користі, хочеться сказати те, що наболіло, те, що вже просто затавроване. Це найбільший майданчик сьогодні для музиканта з України, який може щось сказати. І для мене, звичайно, буде честю знову поринути в це випробування.

Минулого року, мені здається, через те, що між моїми спробами була довга пауза чотири чи п’ять років,  від мене були дуже завищені очікування. Але чомусь після минулого року цього разу очікування ще вищі, і я вже чесно навіть не думаю про те, щоб їх виправдати. Я просто сприйматиму все по факту.

Цього разу я відчуваю якийсь внутрішній спокій. Немає ані мандражу, ані хвилювання. Ну, скільки років я вже на сцені, скільки можна хвилюватися?  

Про спонтанне рішення взяти участь у Нацвідборі 

Цього року я не планував брати участь, це не була якась стратегія. Не було такого, що ми зібралися після ефіру минулого Нацвідбору й вирішили: «Все, давайте працювати над наступним». Це було спонтанне рішення, свою заявку я подавав уже в передостанній день, тому що пісня з’явилася не одразу. Загалом я подав дві пісні й уже в голові розумів, яку з них оберуть.

Нац відбір – це хороше промо, якщо в тебе є хороша музика. Воно не працює, як промо для всіх. Ми ж бачимо, що не всі фіналісти Нацвідборів, і навіть не всі переможці, потім однаково добре розвиваються в кар’єрі. Усе залежить від того, що ти робиш після цього.

Про експерименти на Євробаченні 

Насправді зник оцей канон штампованих пісень. Якщо подивитися на тенденції в Євробаченні зараз, там дуже багато експериментальної, альтернативної музики. Минулого року мені, наприклад, дуже подобались Албанія, Італія, Литва, Латвія. З’явився простір для експерименту.

Про пропозиції співпраці з росії 

Мені пропонував контракт російський продюсер у 2019 році (мова йде про Макса Фадєєва). Це відбулося одразу після «Голосу країни». І, до речі, це була не єдина пропозиція з росії. Була ще одна відома музична продюсерка.

Це офіційний лист із запрошенням до співпраці. Так зазвичай працюють лейбли, коли «хантять» артистів. І я, звичайно, присів. Бо для хлопця зі Знам’янки, який до того виступав лише на університетській сцені, це було вау. 

Але я не дав цьому затуманити розум. Це був уже період, коли в нас відхапали Крим, коли ситуація була достатньо гострою. І я просто зрозумів: навіть якби я хотів, це було б неможливо. Моя творчість має сенс тільки тут.

Ця установка залишилася зі мною відтоді й до сьогодні. Бо в якийсь момент треба думати не просто про себе, своє життя чи майбутнє, я думаю про творчість. І я розумію, що не зможу нічого писати й не зможу надихатися, живучи за кордоном.

Усі мої пісні, написані за період повномасштабної війни, створені на цій відкритій рані, на цьому болю, який я переживаю. Для мене це важливо. Я не бачу сенсу жити за кордоном і писати щось про Україну. Я не можу романтизувати свій досвід. Я не Квітка Цісик.

Про дідуся, який повірив в успіх 

Мій дідусь бачив у мені потенціал. І, напевно, він був єдиним, хто до кінця вірив, що моя мрія здійсниться. Бо батьки в якийсь момент стають більш прагматичними. Вони розуміли, що грати в оркестрі на акордеоні — це теж не мій максимум.

Про бажання мати дітей і відповідальність

Я не child free. Я дуже люблю дітей. Я це зрозумів у моменті, коли виховував свою сестру. Це дуже унікальне відчуття. Коли відчуваєш відповідальність за людину, яку ти вводиш у це життя. Я хочу це відчути. І, можливо, неодноразово.