Втікаючи з повоєнної Європи, архітектор-візіонер Ласло Тот прибуває в Америку, щоб відбудувати своє життя, кар’єру та шлюб із дружиною Ержебет, з якою його, через зміну кордонів і режимів, розлучила війна. Самотній в чужій країні Ласло оселяється в Пенсильванії, де заможний і видатний промисловець Гаррісон Лі Ван Бюрен визнає його талант до будівництва. Але влада та спадок здобуваються дорогою ціною… Спеціально до прем’єри фільму розповідаємо про ексклюзивні подробиці зі зйомок фільму «Бруталіст».
Одним з найбільших викликів під час виробництва було зібрати команду акторів, що була б достатньо майстерною і відповідала емоційним та технічним вимогам проєкту.
– Тут було так багато акторів, нові групи людей прибували на майданчик щодня, але нам пощастило, у нас був склад акторів, які розуміли матеріал і прийшли підготовленими. З їхньою допомогою складний та на перший вигляд неможливий проєкт втілився в життя, – каже Корбет.
В цій історії присутні багато мов, діалектів та акцентів, включно з Угорською мовою, на якій прописані цілі сторінки монологів. Головні актори Едрієн Броуді та Фелісіті Джонс мали навчитися розмовляти угорською, яка є дуже важкою у використанні, також вони мали привнести угорський акцент до їхніх здебільшого англомовних діалогів.
Едрієн Броуді вже знайомий з матеріалом та східно-європейським акцентом, адже він отримав премію Оскар у 2003 році за роль Владислава Шпільмана, польсько-єврейського композитора, який пережив Голокост у фільмі «Піаніст».
– Щоб створити образ Ласло Тота, я мав вибудувати персонажа, заснованого на правдивих історіях. Я відштовхувався від двох глибинних впливів у своєму житті – власного досвіду дорослішання як сина угорської біженки та мемуарів Владислава Шпільмана, зображених у фільмі «Піаніст». Хоча це два абсолютно різних персонажа, місяці, які я провів досліджуючи та налагоджуючи зв’язки з минулим Шпільмана, жахи тієї епохи досі переслідують мене та разом з тим дають мені емоційне розуміння жахаючих досвідів і втрат, через які проходить Ласло перед прибуттям до Америки, – розповів Броуді.
Броуді мав зв’язок з Угорщиною ще до фільму. Його мати, фотографка Сильвія Плахі народилася в Будапешті та була змушена тікати з рідного міста у юному віці через Угорську революцію 1956 року. Як біженка вона емігрувала до Америки, де як і Ласло реалізовувала свою мрію стати мисткинею.
– Бруталіст видається мені історією про тиху наполеглевість і потребу в прагненні досконалості. Навіть коли з-під тебе вибивають ґрунт. Чудово, коли підхід до сторітелінгу дає достатньо часу з персонажем, щоб побачити і відчути все його життя, це те чого Брейді і Мона досягли у «Бруталісті». Часто історії починаються з подій, але ви не знаєте особу з якою подорожуєте цією історією. Цей же фільм охоплює 30 років життя людини, – додав Броуді.
Фелісіті Джонс відчула схожий сильний зв’язок з Ержебет Тот, як тільки вона прочитала сценарій.
– Я одразу почала пропрацьовувати персонажа і хоча було відчуття, що ця історія походить з іншого часу, також відчувалась її гостра сучасність. Ця історія також показує, як виживання в концтаборі впливає на людину через роки. У фільмі багато насилля – як емоційного, так і фізичного, але саме поєднання насилля, людяності та романтики – те, що насправді прив’язало мене до проєкту. Ержебет з’являється в середині фільму, після багаторічної розлуки з Ласло. Коли вони бачать одне одного на вокзалі – це надзвичайний момент, адже саме її кохання до нього допомогло їй пережити травмуючі роки Голокосту, – каже Джонс, яка була номінована на премію «Оскар» за роль Джейн Гокінг у «Теорії всього».
Джонс місяцями вдосконалювала угорський акцент своєї персонажки та занурювалася у найтемніші закапелки життя Ержебет, щоб оживити на екрані її неймовірні біль і страждання. Але саме кохання та глибинний зв’язок між Ласло та Ержебет допомогли їй створити настільки складну та нюансовану персонажку.
– Вона має непохитну чесність та є дуже спостережливою відносно всього, що вона бачить після прибуття в Америку та возз’єднання з чоловіком. Протягом фільму ви бачите як її здоров’я покращується, вона стає впевненішою та енергійнішою. В цій ролі присутній діапазон, для дослідження та гри. Їхнє з Ласло кохання допомагає покращенню її здоров’я, – каже Джонс.
– Фелісіті – надзвичайно обдарована акторка, вона наділила персонажку прекрасною тихою силою та правдивістю, які послугували опорою для Ласло. Вона репрезентує потужну партнерку, яка може утримати сім’ю разом навіть в умовах великого тиску та одночасно витримуючи хвилювання дуже пристрасного митця, який прагне залишити після себе слід. Ержебет вдається підтримувати Ласло, попри власні страждання, Фелісіті вдалось втілити це дійсно правдиво та зворушливо, – каже Броуді.
Коли Ласло не було поряд Ержебет фокусує свою енергію на захисті доньки своєї сестри, тендітній дівчині Жофії, яку грає Реффі Кессіді.
– Ержебет покладається на Жофію, та обидві жінки слугують одна-одній емоційними «милицями», Ержебет більшою мірою ніж Жофія. Ці дві жінки розділяють особливий спосіб комунікації, який виходить за межі мовлення, – каже Джонс.
Реффі Кессіді повертається до акторського складу Корбета після того як зіграла дві ролі в його попередньому фільмі «Vox Lux» – роль персонажки Наталі Портман в юності та роль її доньки.
– Вона грала головну роль разом з Наталі у «Vox Lux», цікаво бачити її через шість років уже дорослою, як вона дає раду цій дуже складній персонажці, яка має стільки глибини і темряви всередині. Бачити цю трансформацію – прекрасно, – каже Фастволд.
Темрява є спільним знаменником багатьох персонажів «Бруталіста», але персонаж, який майстерно приховує свою темряву, — це ввічливий промисловець Гаррісон Лі Ван Бюрен-старший, якого грає досвідчений актор Гай Пірс. Прогресивний бізнесмен зовні, який вибудовує свою спадщину на розгалуженому маєтку в сільській частині Пенсільванії, протягом історії, що триває кілька десятиліть, він перетворюється одночасно на рятівника Ласло та на його мучителя.
– Одна з речей, які мені найбільше подобаються в акторстві — це зв’язок між різними рисами особистості та психологією. Гаррісон – людина певної епохи, розумний, вмотивований і має смак до успіху; він знає, що означає бути чоловіком у могутньому світі, – каже Гай Пірс.
Пірса також привабила ніжність у Гаррісоні Ван Бюрені, яка проявляється лише у маленьких проблисках і яка акторі здалась схожою на притаманну маленькому хлопчику. Але саме отруйна природа у поєднанні з жагою влади і контролю допомогли Пірсу в створенні персонажа.
– Частина його сили – це здатність бути чарівним і завойовувати людей. Він суперечливий, але він має велике серце, він – людина, яка готова фінансово підтримувати Ласло, іммігранта що зазнає труднощів, але чий архітектурний талант він визнає. У нього є смак і якщо він має контроль над усім навколо, то все на його думку в порядку. Весь його імідж побудований на цьому, – каже Пірс.
Через відносини між Гаррісоном Ван Бюреном і Ласло Тотом «Бруталіст» також підіймає нелегке питання того, хто робить можливим мистецтво та впливом, який система патронату може мати на митця та його бачення.
– Нам було цікаво розказати історію про інвестора чи благодійника і митця, якого він наймає творити. І про те, якими складними ці відносини можуть бути, – каже Фастволд.
Щоб втілити всю складністю Ван Бюрена, Пірс мав зрозуміти природу зовнішнього вигляду американського промисловця-олігарха середини століття. Поступливий зовні, але схильний до нападів люті та насильства, Ван Бюрен стає символом надмірностей капіталізму.
– Те, як хтось штибу Ван Бюрена, репрезентує себе за допомогою одягу і манер є дуже красномовним, тож костюми, створені Кейт Форбс, були приголомшливо скроєні. Дизайнерка зачісок і макіяжу – Джемма Хофф, створила перуку і вуса для мене, ми використали пасмо сивого волосся, яке додало віку і певної авторитетності персонажу. У ньому відчувається стиль старомодної кінозірки, який поєднується з чарівністю, силою та могутністю Ван Бюрена. Коли я одягнув костюм, я повністю занурився у персонажа, – каже Пірс.
Актори Джо Алвін і Стейсі Мартін, які грають Гаррі та Меггі, дорослих дітей Ван Бюрена, надають цьому складному сімейству контрастну двозначність. Вони обоє по-різному прагнуть вгодити батькові та отримати його прихильність і повагу.
– Стейсі Мартін – акторка з якою ми працювали над кількома проєктами і, це чудово працювати з людьми знову і знову, адже ти можеш дати їм знак певним жестом і вони знатимуть, що саме потрібно робити. З Джо Алвіном ми працювали вперше, і коли я вперше почала дивитись нередаговані кадри, я побачила у його грі майже Трампівські якості, – каже Фастволд.
Будуючи Інститут «Бруталіст» спритно відтворює сільське та міське життя американців Пенсільванії середини сторіччя, це вимагало створення дизайну майданчиків, притаманних цій епосі та середовищу і відтворення величезного і дуже символічного архітектурного бачення, відомого як Інститут, який Ласло періодично будує протягом багатьох років.
– Цей фільм про багато речей, включно про будівництво будівлі, але це також фільм про створення фільму. Архітектура і кіновиробництво мають багато спільного, адже потрібна приблизно однаково кількість людей щоб побудувати будівлю і зняти фільм. «Бруталіст» – був для мене способом поговорити про більш бюрократичні аспекти мистецького процесу, – каже Корбет.
Художник-постановник Джуді Беккер була вже знайомою із Америкою середини століття, раніше вона працювала над фільмом Тодда Гейнса «Керол», дія якого відбувається у Нью-Йорку середини століття. «Бруталіст» наслідує цю траєкторію, через Нью-Йорк і Філадельфію середини століття, роблячи зупинку у сільській місцевості Пенсільванії і роблячи фінальну зупинку у Венеції 1980-х, де відбувається епілог фільму.
– Я переслідувала цей проєкт ще до того як отримала сценарій, адже для дизайнера працювати над фільмом про архітектора – це здійснення мрії. Також так сталося, що я люблю бруталістську архітектуру, та найбільшим викликом було не створення відповідних періоду майданчиків і локацій, а конструювання Інституту, який символізує пережиті труднощі та життєвий шлях Ласло, – каже Беккер.
Беккер мала створити дизайн, який би не тільки виглядав у стилі Бруталізм, але й нагадував би те, що міг створити в реальному житті архітектор, який отримав освіту в Баугаузі. Конструкція також мала бути досяжною в межах виробництва фільму, без потреби створення реальної будівлі, що вимагало багато кіно магії від художнього відділу фільму.
– Суть фільму полягає в проблемах, з якими Ласло стикається під час проєктування та будівництва Інституту, але це не суто питання архітектури, дизайну чи будівництва, це стосується більших проблем. Коли хтось платить тобі, як у даному випадку Гаррісон Лі Ван Бюрен фінансує бачення Ласло, скільки контролю над тобою він має насправді? – каже Беккер.
Щоб побудувати Інститут, Беккер досліджувала бруталістських та модерністських архітекторів та їхні замовлення, але також вона спиралася на досвід людей, речей та подій з власного минулого.
– Візуально структура мала відповідати концентраційному табору, тож я вивчала зображення таборів, це було неприємно, але необхідно, щоб зрозуміти історію Ласло», – каже Беккер. «З дитинства у Нью-Йорку мені запам’яталась наша місцева синагога, вгорі якої було встановлено Зірку Давида. Грандіозним для мене був момент, коли я усвідомила, що Інститут повинен мати форму хреста, що височіє над нижньою частиною будівлі, яка виглядає як бункери концентраційного табору. У «Бруталісті» дизайнерська майстерність Ласло вперше демонструється через меблі, які він створює для магазину його кузена Атилли у Філадельфії. Створювати дизайн цих меблів було також завданням Беккер. «У цьому проєкті мені довелося приміряти багато нових ролей, навіть якщо не брати до уваги проєктування будівель. Ласло також проєктує величезну систему шаф для бібліотеки Ван Бюрена, це стало для мене можливістю втілити всі джерела свого дизайнерського натхнення у фільмі, – каже Беккер.
Дивіться з 20 лютого у кінотеатрах!