TVORCHI: «Для нас «Євробачення» – це можливість показати якусь дефект-проблему та бути корисними». ЕКСКЛЮЗИВ!

Національний відбір на «Євробачення-2020» був напруженим змаганням для молодих талантів українського шоу-бізнесу. Одним з відкриттів конкурсу став український гурт TVORCHI з треком Bonfire. Вокаліст Джеффрі Кенні та саунд-продюсер Андрій Гуцуляк з Тернополя були  фаворитами суддів та журі на першому півфіналі. Але проблеми зі звуком на фіналі, як стверджують музиканти, зіграли з ними злий жарт. Після участі у Національному відборі  на «Євробачення-2020» хлопці взялися дописувати нові треки, готуватися до випуску нового альбому та розвивати свою музику ще більше. Пропонуємо тобі краще познайомитися з TVORCHI, дізнатися звідки почалася їхня музика, що робиться в їхньому особистому житті, та навіщо їм було «Євробачення»? Про все це читай в ексклюзивному інтерв’ю Нового каналу.

Послухати інтерв’ю з TVORCHI можна тут:

Хлопці, я знаю, що ви познайомилися випадково. Андрій підійшов до тебе, Джеффрі, на вулиці, щоб перевірити рівень англійської. Як це було, і що було далі?

Джеффрі: Я прямував вулицею, коли Андрій підійшов до мене і поплескав по спині. Він запропонував варіант, щоб я навчав його англійської, а він мене української. Більше того дня не було нічого. А наступного ми вийшли на пиво, чай і всіляке таке. І вже через кілька місяців спілкування в Андрія був день народження. Тоді я заспівав для нього «Happy Birthday». І тоді на кухні, за пастою та чаєм, Андрій зіграв мені перший біт для нашого першого синглу «Slow».

Якщо ви спершу дружили, а лише потім почали працювати разом, то хто ви тоді одне для одного: більше колеги чи друзі?

Джеффрі: Більше друзі, ніж колеги, якщо чесно. Бо до того, як почати працювати разом, ми вже були друзями.

Джеффрі, ти приїхав до України навчатися. Чому обрав саме її?

Джеффрі: Це мої батьки обрали (сміється). Я просто був не проти. Через місяць після того, як закінчив школу, одразу приїхав сюди.

Ви обоє закінчили університет, де вивчали фармацію. А як ви вирішили зробити музику своєю роботою?

Джеффрі: Ми не особливо думали про це. Все почало ставати серйозним після нашого першого виступу в «Bar». Зазвичай це буває, коли всі включені у процес. До того в нас було лише два сингли. Ми думали щось на кшталт: «Окей, давай зробимо це по приколу й розішлемо лейблам». Але не отримали жодних позитивних відгуків від них. Тоді почали працювати, навіть не усвідомлюючи, яких обертів усе набере. На нашому шляху було багато перешкод, але вони нас багато чого навчили.

На нашому шляху було багато перешкод, але вони нас багато чого навчили.

Музика і творчість

Андрію, я знаю, що ти ще до TVORCHI працював над музичним стилем та електронною музикою. А коли створив проект з Джеффрі, то вирішив закрити всі свої попередні записи й почати спочатку. Чому так?

Андрій: Тому що так відчував. Я не можу це описати. Просто захотів – і закрив. Усі мої роботи доступні на SoundCloud, але з позначкою «приватно». Там були різні експерименти. Можливо, колись настане час, і я знову їх відкрию. Реально круті роботи.

А як ти взагалі прийшов до електронної музики?

Андрій: Я дуже довго шукав, чим зайнятися, а у 2010 році натрапив на музичну програму. Відкрив її, подивився і зрозумів, що «what the fuck», і закрив. Потім прийшов до неї десь через півроку. Сидів влітку в селі, не було що робити, почав щось клацати – і наклацав. Коли написав перший біт, думав, що він класний. Довго ходив і слухав його, але зрозумів, що це дно. Потім я серйозно взявся за свій розвиток, не спав ночами, експериментував. Коли зрозумів, що мій стиль на тому рівні, яким би хотів ділитися з людьми, одразу почав це робити.

Я серйозно взявся за свій розвиток, не спав ночами, експериментував.

Де ви берете своє натхнення?

Андрій: Натхнення? Це дуже філософське питання. Натхнення – це така річ, яка може прийти в найбільш неочікувані моменти. Надихнути може природа, люди, музика… Сам процес створення музики дуже надихає. Часто буває таке, що ти сидиш цілий день і взагалі забуваєш про реальність часу. Втикаєш у ноутбук, а в кінці дня думаєш: «Блін, за цілий день нічого не зробив». Стає сумно. Сумно, бо все одно виходиш дуже втомлений, а результату немає. Хотілось би писати музику ось так: *клацає пальцями*.

Джеффрі: Я надихаюся просто з процесу створення музики. Для мене цього вже достатньо.

-Андрію, тобто ти так спрямований на результат? Ось я приділив цьому час, і має вийти якась класна штука.

Андрій: Ні-ні. Це як вийде, за відчуттями. Якщо я відчую, що це те, що треба, – супер. А як ні, то й ні. За час творчих експериментів зрозумів, що це в будь-якому випадку принесе тобі новий skill (навичку – прим.ред).

Джеффрі, ти мені розказував, що записуєш пісні у темряві. Це ти серйозно? Чому так?

Джеффрі: Я не знаю. Навіть у студії мені подобається вимикати світло. Як і вдома на кухні. Це як своєрідна медитація для мене. А коли є світло, здається, що всі погляди спрямовані на мене. Без нього я відчуваю свою атмосферу.

Хто ваші рольові моделі у світі музики?

Джеффрі: Мені дуже подобається Майкл Джексон. Він робив музику у дуже специфічному стилі. І те, як ми записуємося, багато в чому сходиться й різниться з ним одночасно. Ми зустрічали багато артистів під час Національного відбору на «Євробачення-2020», і дізналися, що дехто з них теж записується на кухні (усміхається). Тоді я зрозумів, що ми всі не так і відрізняємося. Вважаю, що потрібно ввесь час робити щось різне, залишаючись у своєму креативному просторі. Я не бачу сенсу робити одне й те саме. Хочеться мати можливість писати аренбі, поп, фанк або ж змішати все разом.

Я не бачу сенсу робити одне й те саме.

Андрій: До моїх рольових моделей теж належить Майкл Джексон, а ще Diplo та Skrillex. Вони саме такі, яких хотілося б зустріти.

Свій перший кліп ви зняли лише за сто доларів. Як взагалі можна зробити музичне відео за такі гроші?

Андрій: Дуже непросто.

Джеффрі: Усе залежить від багатьох речей. Щоб зробити кліп, потрібно багато всього. Одна з найголовніших умов – це команда, яка працює з тобою. У нашому випадку вони не хотіли грошей, а були зацікавлені зробити щось для свого власного портфоліо.

Андрій: Давайте я розповім цю історію. Все почалося, коли мені написав в Instagram Андрій Оболончик – режисер кліпу. Він спитав, чи зацікавлені ми, і на який трек хотіли б зняти відео. Ми тоді готували альбом Disco Lights, і я одразу знав що це має бути Believe. Він вартий уваги і візуалізації, плюс, єдиний був готовий на то час. Ми зустрілися в барі, поспілкувалися, сказали, як би хотіли це бачити, про що альбом, трек і таке інше. До цього моменту Андрій не створював кліпи. Believe – це його перша відеоробота. Видно, що це знімав фотограф. Коли професійні відеомейкери дивляться наш кліп, вони одразу шарять, що багато кадрів нерухомі, просто як постановка. Там немає динаміки, але все виглядає естетично. Поговоривши, прийняли рішення. А потім ми прийшли на знімальний майданчик і зняли кліп.

Ок, на що тоді пішли сто баксів?

Андрій: Здебільшого на оренду техніки, світла та реквізит. Ну, і харчування. Піца, таке інше.

Я читала, що у вас немає продюсера. Де ви зараз берете гроші на творчість?

Андрій: Так, у нас немає продюсера. З нами працює команда, менеджмент. А гроші на розвиток ми виділяємо з концертів, розпоряджаємося бюджетом грамотно.

Плануєте переїхати до Києва?

Джеффрі: Зараз ні. Тут забагато людей. Ти ніколи не знаєш, чи встигнеш вчасно кудись приїхати. Навіть якщо вийдеш з дому завчасно, все одно спізнишся. Жити в центрі неможливо, бо там занадто шумно. Щойно відчиниш вікно, одразу чуєш оце все *жжжжж*.

Андрій: Якщо був би гелікоптер, тоді, може, я б і переїхав (сміється).У Тернополі спокійно. Щоб ви розуміли, ти не спізнишся ніде. Маршруточку взяв, приїхав, у центрі поїв, пішов назад пішки – і все. Не надто шумно, якось гармонійно. Ну, і музика там пишеться спокійно. У Києві я не хотів пробувати писати. Може, в майбутньому ми й переїдемо, а поки що ні. Нам треба щонайменше допрацювати альбом, а далі буде видно.

Яка буде назва майбутнього альбому?

Андрій: Ми підбираємо ім’я альбому, коли вже маємо папку з піснями. Тоді ти можеш подивитися і подумати, як назвати. Зараз є лише приблизні варіанти, але ми ще не знаємо, які пісні включимо в альбом.

Джеффрі: У нас є багато ідей. Але остаточний варіант ми ще не обрали. «N-amount of stories» або «Waves».

А які пісні плануєте включити в альбом?

Джеффрі: Є пісня із назвою Instagram Model, а також ще одна – Psyco. Вони дають абсолютно різний вайб.

Андрій: Так, у цьому альбомі не буде однакових пісень. Кожна – окрема історія, яку ми хочемо візуалізувати.

У вас є улюблені пісні не в тому жанрі, в якому ви працюєте? Щось дуже протилежне, типу Олег Винник.

Андрій: У мене є. Але це музика більш chill out. Я просто люблю слухати таке. Якось давним-давно Джеффрі глянув на мій плейлист і запитав, як я можу слухати таке спокійне, а робити інше.

Наприклад, які пісні?

Андрій: Аліна Барас, її творчість мені подобається. Вона така rnb.

Джеффрі: У мене немає улюбленої пісні. Швидше, є жанри, які подобаються. Іноді це інді-поп, rnb, фанк.

Давайте поговоримо про ваше перше живе виконання на велику публіку, як на Atlas Weekend. Наскільки мандражить перед таким?

Андрій: Скажу за мандраж. Нас єдиний раз дуже жостко мандражило на «Арені Львів». І все. Ми завжди намагаємося створити собі класну атмосферу перед виходом на сцену. В нас немає жодних ритуалів, ми просто чілимо, Джеффрі любить поспати. Просто релакснути. Дурні жарти там пожартувати. Я в тому спеціалізуюся. У нас своєрідна атмосфера в гримерці. Якщо говорити про виступ на Нацвідборі, то мандражило лише перших п’ять секунд. Тривожності не було, ми просто трішки відчули адреналінчик.

Якщо говорити про виступ на Нацвідборі, то мандражило лише перших п’ять секунд.

Прямий ефір стресфульний, мені здається.

Андрій: Ні, нам було стресово лише за те, що на репетиціях все було ок, а на генеральній сталася якась фігня, тому Джеффрі трошки перенервував.

Джеффрі: Звук просто вбивав мої вуха під час виступу! Я нічого не чув. Звукачі врубили на повну. Я навіть не чув бек-вокал. На сцені коївся жах. Не хотів акцентувати на цьому увагу під час виступу, тому не подавав знаків. Думав вийняти інейри, але було б навіть гірше. Бо без них ти чуєш все з затримкою. А після виступу до мене підійшли і вибачилися. Невже це не можна було вирішити завчасно?

То думаєш, що це був саботаж?

Джеффрі: Виглядало саме так.

Андрій: Мені здається, що на всіляких таких подіях мусить щось трапитися. Завжди, коли прямі ефіри на телебаченні чи щось таке, буває фігня зі звуком, особливо з інейрами. Якось ми виступали на телеканалі, і там саундчеку взагалі не було. Щоб уявити, як це відбувається: стоїть чувак з мікрофоном, який себе не чує, музики не чує, просто співає вглуху.

Джеффрі: Люди повинні зрозуміти, що співати наживо не так просто. Якщо ти себе не чуєш, то немає жодного шансу заспівати нормально. Ми провели таку роботу, і не хочемо, щоб хтось нам усе зіпсував.

Люди повинні зрозуміти, що співати наживо не так просто.

Артистів часто запрошують виступати на корпоративах. Пропонують різне. Що для вас табу?

Андрій: Поки що в нас нічого такого специфічного не було. Ми з таким не стикалися. Просто нормальні корпоративи. Ти приходиш, виступаєш, всі п’яні фоткаються, і ти йдеш. Може, наприклад, виступити голими – це було б табу.

Виступити голими – це було б табу.

Що зараз робиться у ваших соціальних мережах? Що вам пишуть?

Андрій: Якщо бути відвертим, то всі повідомлення нереально прочитати. Люди роблять дуже багато сторіз, підтримують нас. Хтось пише, що більше подобається живий виступ, ніж трек. Також запитують, коли буде новий альбом і просять приїхати сюди, приїхати туди.

Джеффрі: Якісь чуваки зробили фан-сторінки гурту. Я не знаю, хто їх менеджерить, мабуть, якісь діти. Але якось вони мені написали, я відповів, і в них просто зірвало дах (сміється).

Love story

Вам трошки за 20, і ви, мабуть, отримуєте особливу увагу від дівчат. Що відбувається у вашому особистому житті?

Джеффрі: В мене є дружина. Її звати Наташа. Але досі отримую усілякі повідомлення. Я ж не можу нічого з цим зробити (сміється). Одружений з минулого року.

Як ви познайомилися?

Андрій: Ми зустріли наших дівчат в один день. Познайомилися на вечірці у 2017 році.

Джеффрі має дружину, а ти?

Андрій: Я теж одружений.

Що діється?! Скажіть ще, що у вас весілля було в один день.

Андрій: Ні! (сміється).

Я розумію, що ви не дуже хочете афішувати особисте життя. Але завжди цікаво, як хлопці освідчуються. Розкажіть про це.

Джеффрі: Моя дружина дуже любить сир. Я не хотів робити нічого традиційного чи використовувати кліше. Це так банально – освідчуватися в екзотичній подорожі чи на вершині гори. Вважаю, що можна це зробити і вдома. Все залежить від того, що твоєму партнеру подобається. Я зробив це за допомогою сиру. Їй це сподобалося, вона потім його з’їла. Розповідаю, як все було. Того дня Наташа кудись вийшла, і я готувався освідчитися, коли вона повернеться. Використав сир, щоб викласти деякі фрази. Не звичайне «вийдеш за мене?», а дещо своє. Вона повернулася додому і побачила все це. І після того, як емоції вщухли, ми з’їли сир. Для мене це класна пропозиція. Вам не потрібні найдорожчі місця чи речі, щоб освідчитися. Я так думаю.

Це так банально – освідчуватися в екзотичній подорожі чи на вершині гори.

Андрій: Я не скажу, як звати мою дружину. Але можу розповісти, як освідчувався. Моя дружина з дитинства була затятою фанаткою «30 Seconds To Mars». У неї колись були обклеєні стіни і таке інше. Вона дуже мріяла потрапити на їхній концерт, і якось я знайшов квитки. Вона цілий концерт проплакала. Ще не бачив такого, щоб просто стояти і плакати (сміється). А мені наче концерт, як концерт. А вона ревіла. Це було жорстко. Потім, після концерту, ми вирішили прогулятися, і я освідчився. Відсвяткували хот-догом на заправці, ще потім по дорозі зайшли в Мак і поїхали з Києва.

А не було думки, що ви надто молоді для шлюбу?

Джеффрі: Ні. Одруження для мене не змінює майже нічого, окрім того, що ви обмінялися обручками й заприсяглися бути разом усе життя, жити під одним дахом. Якщо ви до того жили разом, знаєте одне одного достатньо часу, я не бачу причини, щоб не одружуватися.

Андрій: Мені 23, я старший за Джеффрі. І не вважаю, що це зарано. Все залежить, перш за все, від людини. Якщо бачиш, що людина твоя, то навіщо чекати. Може, в когось є стереотипи про одруження, а в нас все інакше.

Якщо бачиш, що людина твоя, то навіщо чекати.

Ваші дружини були на Нацвідборі?

Андрій: Так, звісно. Вони завжди підтримують нас, вірять у нас, кажуть, що ми молодці. Все дуже просто.

Нацвідбір на «Євробачення-2020»

Як змінилося ваше життя відтоді, як ви взяли участь у Національному відборі на «Євробачення-2020»?

Андрій: Можу сказати одне: змінилося. Ми маємо купу інтерв’ю щодня.

Це добре чи погано для тебе?

Андрій: Нормально. Просто раніше ми не дуже часто давали інтерв’ю, тому що були в Тернополі, а зараз у Києві, і інтерв’ю щодня. Інших змін я не помітив. Хіба що статистика у соціальних мережах.

А в собі ви відчуваєте якісь зміни?

Андрій: Ми відчуваємо зростання. Звісно, зростання ми відчуваємо впродовж усього нашого шляху, відколи почали займатися музикою. Зараз це більше зростання, і ми раді та вдячні за підтримку фанатів, які за нас голосували, і взагалі за все, що відбувається.

Зірковою хворобою ви хворіти не збираєтеся?

Андрій: Ми вже були раніше відомі, я не буду говорити, що то був за проект. Тому ні.

Давайте поговоримо про конкурсну пісню Bonfire. Ваші фани допомогли її дописати.

Андрій: Не зовсім так. Ми випустили пісню з таким закінченням, як у ліричному відео. Той варіант був правильний на сто відсотків. Люди захотіли ще якогось закінчення. Ну, ми подумали і зрозуміли, що обидва варіанти працюють. З меседжем сходиться, то чому б не спробувати. Вирішили зробити сюрприз, і людям сподобалося.

До своєї участі у Нацвідборі ви дивилися «Євробачення»?

Андрій: Ні. Я дивився лише один виступ. Андрій Данилко казав, що минулого року мав виграти італієць з піснею «Soldi», то вирішив подивитися. Сподобалося. Классний трек. Цього року особливо не слухав, що випустили інші країни. За Україною взагалі ніколи не стежив, чув лише про скандал з Maruv. Тоді всі про це говорили, важко було не помітити. А щоб так цікавитися, то ні. Ми розподіляємо час максимально продуктивно, не дозволяємо собі сидіти дуже багато в медіа і щось шукати.

Якщо ви не слідкували за «Євробаченням» і не фанати, то навіщо зараз воно вам?

Андрій: Передусім тому, що нас підштовхнули фанати, і в нас з’явився меседж, який ми хотіли донести. Хочемо, щоб люди звернули на нього увагу, тому й пішли.

Вважаєте, що без меседжу на «Євробачення» не можна?

Андрій: Та як не можна? Багато хто співає про любов–  я люблю тебе, а ти мене не любиш (сміється). Для нас «Євробачення» – це можливість показати якусь дефект-проблему та бути корисним. Це більше ніж конкурс – можливість, аби люди звернули на щось увагу. Вважаємо, що завдяки треку Bonfire ми можемо надихнути когось зробити щось добре.

Для нас «Євробачення» – це можливість показати якусь дефект-проблему та бути корисним.

Авторка: Торі Торн

Репортажні фото: Максим Лютіков

Читай також:

TVORCHI: 10 фактів про учасників Нацвідбору на «Євробачення – 2020»

Фінальний крок: TVORCHI представили кліп на трек Bonfire