Війна в Україні триває вже понад 140 днів. Дуже багато наших героїв із ЗСУ та добровольців захищають нас щодня, щоб ми могли й далі хоч якось жити своїм життям. Проте не всі чоловіки взяли зброю до рук, і це нормально. Адже фронт є не лише воєнний, а ще й економічний, інформаційний, волонтерський тощо. Та не всі це розуміють. І хтось навіть починає втрачати повагу до чоловіків, які не пішли воювати. Чому так стається? Як не втратити повагу та зрозуміти чоловіка? На ці та багато інших запитань відповіли психологиня, ведуча проекту «Ранок у Великому Місті» (ICTV) Юлія Зорій та психологиня, ведуча проекту «Екси» (Новий канал) у діджитал-проекті «Що робити, якщо…» від Нового каналу.
Перш за все варто зрозуміти, що страх – невід’ємна частина кожного з нас. Це звичайна реакція організму на стрес, таким чином ми захищаємося. Психологиня Юлія Зорій розповідає, що страх чоловіка перед війною, смертю – не те, чого варто соромитися чи цуратися.
– Усі люди мають свій поріг страху. Хтось боїться більше, хтось менше. І часто в нас виникають хибні уявлення, що люди, які йдуть на фронт, не бояться. Насправді це не так, адже страх притаманний усім. Просто для професійних військових це зазвичай менш домінуюча емоція людей, які займаються цією справою все життя. А для новачків, звісно, це може бути сильним стресом, і страх тут є неминучою реакцією, – розповіла Юлія.
Тому виникає питання ще й до жінки, дівчини, яка перестає поважати чоловіка за його страх. Ви маєте проаналізувати, чоловік просто боїться померти та залишити родину? Чи ваші з ним моральні цінності не співпадають зовсім?
Щоб краще зрозуміти страх чоловіка, поставте себе на його місце. А чи ви самі готові піти на фронт? Що вас зупиняє у прийнятті такого рішення? Психологиня Наталя Єжова радить добре подумати над цим питанням.
– Вживіться в цей образ, приміряйте на себе «сорочку» чоловіка. Чи справді ви готові йти воювати, якби були на його місці? Такий спосіб завжди допомагає, – розповідає Наталя.
Якщо вже й це не діє, то замисліться над тим, що є хорошого в тому, якщо ваш чоловік не піде воювати. Наталя Єжова радить застосувати техніку «але ж».
– Скажіть собі: «Мій хлопець не йде воювати, але ж він дає гроші на армію», «…але ж він працює, платить податки», «…але ж він зі мною, зберігає наші стосунки та виховує дітей», «…але ж він захищає мене та нашу родину». Знайдіть своє «але ж», щоб повернути повагу до чоловіка, – радить психологиня.
Ще більше корисних порад дивіться на YouTube Нового каналу.