«Чи достатньо це щиро, чи правильно я передаю свої думки»: співачка VLADA K презентувала перший авторський трек і ексклюзивно розповіла про творчі сумніви
Коли артист працює з готовим матеріалом, він шукає в ньому себе. Але коли пісня народжується наодинці з інструментом, де і текст, і музика написані власноруч — це зовсім інший досвід. Це як вперше показати комусь свої особисті нотатки в телефоні.
Співачка VLADA K зважилася на такий крок і випустила сингл «Спогади» – свій перший повністю авторський трек. Для молодої виконавиці це не просто чергова прем’єра, а історія про подолання внутрішніх сумнівів та страху відкритися перед слухачами.
Новий канал ексклюзивно поговорив з Владою про те, чому писати самій виявилося набагато складніше, ніж здавалося, як вона переписувала рядки, щоб точно передати свої думки, та чому «Спогади» стали для неї початком нового етапу.
Нещодавно ти презентувала свій перший повністю авторський трек «Спогади». Що для тебе означає цей реліз?
Це дуже особлива і багато в чому переломна робота для мене. Насправді я і раніше була співавторкою своїх пісень, писала частину текстів і мелодій, особливо коли йшлося про фіти. Але «Спогади» – це перша робота, де я абсолютно все, від першої до останньої ноти, зробила сама.
Цього разу мій музичний продюсер Іван Клименко підтримав мене і сказав: «Спробуй написати пісню повністю сама». Я дуже хвилююся за цей реліз, але водночас щаслива, що наважилася на цей крок і вийшла до слухачів без жодних фільтрів.
Як народилась ідея треку «Спогади»?
Все почалося з одного рядка: «Краще б лягла на траву й глянула на зірки…». Він просто з’явився в голові як відображення мого стану на той момент. Мені хотілося зафіксувати це почуття, коли емоції переповнюють, і найкращим способом впоратися з ними став аркуш паперу та інструмент. Так з’явилися перші рядки, які потім склалися в єдину історію.
Як виглядає твій творчий процес? Ти більше про спонтанність чи про довгу роботу над деталями?
Сам імпульс, як ось той перший рядок про зірки, завжди спонтанний. А от далі починається безкінечний процес сумнівів, який, чесно кажучи, дався мені набагато складніше, ніж я уявляла. Коли ти пишеш повністю сама, ти постійно запитуєш себе: чи достатньо це щиро, чи правильно я передаю свої думки, чи зрозуміють люди те, що я відчуваю.
Я постійно щось змінювала, переписувала, шукала кращі слова. Були моменти, коли я могла по багато разів переробляти один і той самий рядок, тому що здавалося, що він «не про мене» або звучить недостатньо чесно. У якийсь момент мені навіть почало здаватися, що цей процес взагалі ніколи не закінчиться. І тоді Ваня Клименко сказав мені дуже важливу річ: потрібно зупинитися, тому що вдосконалювати можна вічно. Я прислухалася, і саме так народилися «Спогади».
Про що для тебе ця пісня? Який головний меседж ти хотіла передати слухачам саме як авторка цього треку?
Вона про вміння відпускати і водночас берегти те тепле, що залишається всередині нас. Мабуть, найважчим під час написання було перестати боятися показувати свої справжні емоції, відкрити ту вразливість, яку ми зазвичай ховаємо від інших. Тому «Спогади» вийшла дуже особистою.
Мені б дуже хотілося, щоб люди, які слухатимуть цей трек, не просто оцінили музику, а знайшли в ньому щось своє. Щоб у цих рядках вони впізнали частинку власної історії, власного досвіду і відчули, що вони не самотні у своїх переживаннях.
Чи відчуваєш ти, що цей реліз відкриває VLADA K для аудиторії з іншого боку?
Однозначно. До цього мене звикли бачити в певних образах. А «Спогади» – це такий собі вихід із зони комфорту. Тут я не просто виконавиця, я – авторка. Це відкриває мене як глибшу, дорослішу людину, яка вміє рефлексувати та не боїться бути справжньою. Думаю, для багатьох це буде несподіваний бік моєї творчості.
Чи є у треку рядок, який для тебе особливо важливий?
Мені насправді дуже важко виділити якийсь один рядок, тому що в цій пісні для мене важливо абсолютно все. Кожне слово, яке там написано – воно не випадкове, воно пережите і пропущене через себе.
Коли пишеш пісню сама від початку і до кінця, ти закладаєш у них конкретні моменти зі свого життя. Тому вирвати якусь одну фразу з контексту просто неможливо – це як забрати пазл із загальної картини. Кожне слово тут на своєму місці, і кожне для мене однаково цінне.
Що ти відчула в момент, коли твій перший повністю авторський трек нарешті вийшов?
Величезне полегшення і водночас неймовірний мандраж. Це як відпустити у світ щось дуже крихке і дороге для тебе. Звісно, страх «чи зрозуміють люди те, що я відчуваю, чи правильно я передала думки» нікуди не зникає в перші секунди релізу. Але коли починаєш отримувати перші відгуки, розумієш, що усе було недаремно. Це мотивація рухатися далі й писати нове.
