«Я лежу весь у слизу, персонажі ридають, бо Даг мертвий»: заглядаємо на знімальний майданчик «Анаконди» – найочікуванішої комедії року

Даг і Ґріфф – нерозлучні друзі з дитинства, яких об’єднує шалена мрія: відтворити свій улюблений фільм усіх часів – «легендарну» Анаконду. Криза середнього віку підштовхує їх нарешті ризикнути й вирушити в саме серце Амазонки, щоб розпочати зйомки. Але веселий хаос на майданчику перетворюється на боротьбу за виживання, коли перед ними постає справжня гігантська анаконда. І фільм, за який вони готові «померти», може справді коштувати їм життя…

Хоча деякі окремі сцени були зняті другою знімальною групою в Бразилії та на річці Амазонка, для більшої частини основного виробництва була потрібна доступніша локація. Регіон Золоте узбережжя в Квінсленді, Австралія, став ідеальним варіантом: субтропічний клімат і екосистема Південного Квінсленду добре відповідали умовам Амазонії.

Для виробництва головним було знайти річку, яка могла б замінити величну Амазонку, — і творці виявили, що річка Туїд є чудовим варіантом. Інші локації включали гору Темборін, греблю на річці Гінз, марину MAAS та струмок Таллебуджера.

– Коли персонажі прибувають у Бразилію, вони стикаються з вражаючими, хоч і дещо лякаючими пейзажами, – каже Форм. – Гора Темборін з її красивими водоспадами й потічками стала ідеальним місцем.

Для художника-постановника Стівена Джонс-Еванса одним із найбільших викликів став річковий корабель «Бенедіта», на якому персонажі спускаються Амазонкою. Майже чверть фільму відбувається на цьому судні.

Оскільки в Австралії мало прісноводних систем, потрібного типу великого човна з плоским дном не було в оренду. Тож художній відділ побудував дві версії 25-метрового корабля зі спеціальними функціональними елементами, які дозволяли перевозити акторів, знімальну групу та обладнання річкою Туїд.

Джонс-Еванс каже:

– Том [Ґормікан] хотів човен у стилі моторного лайнера східного узбережжя. Я переглянув безліч прикладів амазонських поромів, які зазвичай пофарбовані у яскраві кольори, тож ми об’єднали ці елементи й пофарбували човен у червоний – щоб контрастував із зеленою флорою й коричневою водою річки.

– Фільм настільки шалений, що зазвичай у таких стрічок немає такого рівня виробництва, – зазначає Зан. – Той факт, що художній відділ побудував цей човен з нуля, просто божевілля. Сцени, які ми знімали на ньому, – неймовірні.

Були й серйозні виклики, пов’язані з тим, щоб Австралія виглядала як Амазонія.

– Портове амазонське місто Манаус, де герої сідають на корабель, ми знімали в MAAS Marina, – каже Джонс-Еванс. – Місцевість мала базові потрібні елементи, а ми добудували поруч кілька будівель у бразильському стилі, додали багато зелені, пальм і червоного ґрунту, характерного для Амазонки.

У міру просування історії команда лишає «Бенедіту» й продовжує шлях пішки. Потрібна була джунглева локація з водою й доками – вони знайшли її біля греблі Гінз, серед красивих дерев, води та тропічного середовища.

Поєднуючи практичні декорації з CGI, творці врахували нічні сцени на кораблі та складність використання світла й камер на рухомій річці. Вирішили працювати з синім екраном у студії на версії корабля.

– Команда VFX зняла плейти річки вночі, а ми знімали акторів на човні у павільйоні й поєднували все на постпродакшені, – пояснює Джонс-Еванс.

І серед усіх великих комедійних моментів був один, на який Джек Блек чекав найбільше.

– Щоразу, коли я беруся за фільм, я читаю сценарій і кажу: «Оцей день я обведу в календарі – заради цієї сцени я й беру участь у проєкті», – каже Блек.

Для Джека такою сценою стала «Сцена з кабаном», у якій Дага ковтає, а потім блює назад гігантська змія – і це дає змогу його убитим горем друзям використати «нібито мертве» тіло Дага, щоб забезпечити власне виживання.

–Кенні, звісно, той, хто вирішує, що вони прив’яжуть тушу кабана до Джека, – каже Зан. – Вони думають, що Даг мертвий, і це справді сумно. Ми грали сцену як кухонну сімейну драму.

Блек продовжує:

– Я лежу весь у слизу, персонажі ридають, бо Даг мертвий. І вони кажуть одне одному: «Ми знаємо, що змії завжди повертаються до своєї відригнутої здобичі. Якщо ми прив’яжемо кабана до Дага, це уповільнить травлення, і ми зможемо втекти. Даг хотів би, щоб ми так зробили».

Але Даг лише був без свідомості, і прокидається саме в ту мить, коли анаконда знову повзе прямо до нього. Покритий жовчю й слизом, із мертвим кабаном на спині, він змушений рятуватися втечею.

– Коли я прочитав це в сценарії, – каже Блек, – я так голосно розсміявся й сказав: «Я роблю цей фільм!».

Цікаво, що ця ідея була однією з перших у сценарії Ґормікана та Еттена.

– Вона не змінювалась упродовж численних драфтів, – підтверджує Ґормікан. – Джек був абсолютним героєм – бігав полем у 38-градусну спеку з 14-кілограмовою тушею кабана на спині, вкритий «жовчю». На мій погляд, не існувало неправильного способу зняти цю сцену – тож ми побудували чіткий, багатокамерний план, щоб зняти її за мінімальну кількість дублів. Ми просто виставили камери й відпустили Джека. І так можна описати чимало сцен. Джек – справжня машина.

Для Джека Блека це був природний елемент створення такого унікального фільму, як «Анаконда».

– Це не просто комедія. Це екшен-комедія. Тут є гігантська змія. Небезпека справжня, і ми грали її по-справжньому. Це смішно, це захопливо. Я люблю знімати кіно, і люблю історії про людей, які знімають кіно. Думаю, у цього жанру велика аудиторія.

Пол Радд додає:

– Коли я прочитав сценарій, подумав: «Я такого ще не бачив». Це дуже кмітливий спосіб розповісти цю історію.

«Анаконда» виходить на великі екрани вже на Різдво! Не пропустіть вже 25 грудня у кіно!