Вишиванка, плеєр і костюми від бабусі: зірки Нового каналу – про улюблене зі школи
З нагоди Дня знань ведуча та актори проектів Нового каналу – «Кохання на виживання», «Котляревський» і «Київ 24/7» – поділилися спогадами зі шкільних років
Знання залишаються силою, яку неможливо відібрати! Пʼятий рік поспіль 1 вересня – нагадування тому. Поки українські учні й учениці сідають за парти, навіть якщо онлайн, є відчуття, що життя триває всупереч усьому. І хочеться плекати віру в майбутнє, заради якого варто вчитися. А для випускників День знань асоціюється з букетами, запахом нових зошитів і хвилюванням перед Святом першого дзвоника. Новий канал розпитав зірок проектів Нового каналу про шкільні спогади, які досі гріють душу.
Lida Lee, артистка, ведуча реаліті Нового каналу «Кохання на виживання»
– Якось на перше вересня батьки подарували мені перший касетний плеєр. Він одразу став моєю найулюбленішою річчю і був зі мною абсолютно всюди. Постійно слухала на ньому музику дорогою до школи.
Володимир Ращук, актор ситкому «Котляревський»
– Памʼятаю, що ще з дитсадочка дуже проявляв свої емоції та любов до дівчат. Я носив їх усіх на руках! У прямому сенсі (усміхається). Так повелося і в школі: підходив і брав однокласницю на руки. Щоправда, потім вони ховалися від мене, бо знали, що як помічу, то візьму на руки (сміється). А найбільш зворушливий момент повʼязаний з вишиванкою. Сестра зберегла сорочку, в якій я пішов у перший клас на Перший дзвоник. І вже в дорослому віці подарувала мені. Ця вишиванка досі в мене є.
Олександр Роменський, герой серіаліті Нового каналу «Київ 24/7»
– У нашій родині в мами була традиція: щоранку першого вересня вона обов’язково фотографувала нас із сестрою. Моя старша сестра завжди вставала раніше, щоб зробити зачіску, макіяж, я ж у цей час солодко спав. І от уявіть цю картину: стоїть сестра – вся при параді, нафарбована, з укладкою, а поруч я. Тільки-но розплющив очі, натягнув той шкільний костюм, стою напівсонний, обличчя ще трохи припухле, наче з перепою (сміється). Контраст був просто нереальний.
Дмитро Павко, актор ситкому «Котляревський»
– Я жив у селі й до 10 класу навчався у сільській школі, в якій було всього девʼять класів. Однак батьки вирішили зіграти на випередження і перевести мене в іншу, де вже навчання тривало 11 класів. І так я зміг би отримати повноцінну середню освіту. Батьки обрали ліцей з гуртожитком, що означало переїзд у більше містечко. Та коли настало 1 вересня, я стривожився: прийшло усвідомлення, що доведеться жити там постійно і з незнайомцями. Ще й без моїх друзів, вечірніх катань на велосипеді, гри на компʼютері! Коли настав час прощатися з батьками, я не ділився з ними переживаннями. Але по щоках котилися сльози. Справжній стрес, скажу вам! Та згодом виявилось, що перехід до іншої школи – найкраще, що сталося зі мною у підлітковому віці. Я отримав неймовірних друзів, підготовку до самостійного життя. А ще навчився відтискатися від підлоги завдяки щоденним ранковим розминкам. Хоча колись не міг робити жодного разу, через що мене постійно підколювали. Тож іноді нитки долі ведуть до зміни вектору й відчуження старого, хоч і звичного. Та, ймовірно, це потрібно, аби перейти на новий рівень гри з назвою «Життя»!
Євген Полівода, герой серіаліті «Київ 24/7»
– Для мене 1 вересня – це не лише початок навчального року, а й офіційне закінчення сезону картоплі в селі (усміхається). Ми проводили в бабусі усі літні канікули, тому вже просто не могли дочекатися повернення до школи. Батьки завжди давали кишенькові гроші, щоб могли порадувати себе й купити щось до навчання: гарні обкладинки на книжки чи зошити з яскравими малюнками. А бабуся спеціально їздила до Харкова на ринок «Барабашово» та привозила мені звідти шкільні костюми. Оскільки я з шахтарського регіону, кінець серпня у нас завжди був особливим. Якраз перед 1 вересня, 30 серпня, відзначали День шахтаря. Тоді гуляло все місто, влаштовували великі святкові концерти й обов’язково дарували подарунки школярам. Пам’ятаю, як футбольний клуб «Шахтар» подарував усім щоденники з футболістами клубу та цукерки «Бонжур».
