5 причин подивитися «Глиноликого»: як народжується один із наймоторошніших лиходіїв DC
Метт Гейґен був актором, будував кар’єру й мав майбутнє, яке хотів для себе. Але після жорстокого нападу його життя руйнується. Він погоджується на експериментальне лікування, сподіваючись повернути колишню зовнішність, та отримує зовсім не той результат, на який розраховував.
«Глиноликий» (Clayface) – горор DC про фізичне перевтілення, яке поступово змінює і самого героя. Режисер Джеймс Воткінс не обмежується історією про моторошного монстра, у центрі фільму актор, який намагається повернути втрачене, але дедалі сильніше заплутується у власних рішеннях.
Сценарій написали Майк Фленаган, відомий роботою над горорами «Привиди будинку на пагорбі» та «Опівнічна меса», і Хоссейн Аміні. А серед продюсерів Джеймс Ґанн і Метт Рівз, які працюють над різними проектами DC.
Чим ця історія відрізняється від звичайного фільму про суперлиходія? Ось п’ять причин подивитися «Глиноликого» – читай на сайті Нового каналу.
Як актор Том Ріс Гарріс перетворювався на Глиноликого: грим, костюми та робота над роллю
5 причин подивитися «Глиноликого»
1. Важкий шлях від людини до монстра
У Метта Гейґена є зрозуміла мета: він хоче повернутися до колишнього життя. До нападу він був успішним актором, а його зовнішність і здатність перевтілюватися перед камерою допомагали будувати кар’єру. Після трагедії він втрачає можливість бути тією людиною, якою себе вважав. Метт не хоче змиритися з тим, що сталося, і шукає шанс усе виправити. Проте спроба повернути колишнього себе запускає процес, який він уже не може повністю контролювати.
Цікаво спостерігати, як змінюється його поведінка. На початку герой хоче повернути втрачене, але згодом його бажання стає нав’язливим. Він дедалі більше зосереджується на власній меті й дедалі менше зважає на те, що відбувається навколо. Метт не може продовжити жити як раніше, тому бачить єдиний варіант – помсту. До того ж він не може відпустити минуле, хоча постійні спроби повернути його лише погіршують ситуацію.
Глядач може співчувати Меттові, розуміти його гнів і навіть погоджуватися з тим, що він заслуговує на справедливість. Проте поступово виникає запитання: чи залишається він людиною, коли заради повернення втраченого починає мстити своєму минулому?
Метт переконує себе, що все ще намагається виправити наслідки нападу. Проте його рішення дедалі важче пояснити лише бажанням повернути нормальне життя. Він починає завдавати болю іншим, хоча сам добре знає, що означає опинитися на їхньому місці.
2. Акторська гра Тома Ріса Гарріса та Наомі Акі
Метт Гейґен складний персонаж, який не завжди розуміє власні емоції та не вміє відкрито говорити про те, що відчуває. Він звик бути актором, контролювати свої реакції та показувати іншим саме те, що хоче. Проте після пережитого його внутрішній світ починає руйнуватися.
У такій ролі особливо важлива акторська гра. Том Ріс Гарріс має передати страх, гнів та відчай героя, і найголовніше – момент, коли той поступово перестає розуміти самого себе. Метт може переконувати себе, що знає, що робить, але його вчинки та слова поступово суперечать минулим переконанням. Він боїться того, що відбувається з його тілом, проте не поспішає відмовлятися від нових можливостей. Зміни його лякають, але водночас дають відчуття сили, якої раніше він не мав.
Метт намагається звикнути до нової зовнішності, але уникає думок про те, наскільки сильно змінився сам. Для персонажа, який звик працювати з власним обличчям, втрата контролю над ним стає ще одним випробуванням.
Гаррісу доводилося працювати не лише з емоціями персонажа, а й зі складним гримом, який обмежував звичну міміку. Навіть невеликий рух обличчя під протезами міг виглядати інакше, тому актор мав враховувати це під час зйомок.
Наомі Акі, відома за фільмом «Я люблю бустерів» та серіалом «Майстри повітря», зіграла науковицю Кейтлін Корр. Її героїня має власні професійні амбіції та моральні сумніви. Вона бере участь у подіях, наслідки яких не може повністю передбачити, і теж змушена відповідати за свої рішення.
Variety відзначило гру обох акторів. Видання звернуло увагу на те, як Гарріс передає відчай людини, яка втратила шанс повернутися до колишнього життя, а Акі не зводить свою героїню до звичного образу холодної науковиці.
3. Грим і спецефекти, які показують перетворення героя крок за кроком
Одна з головних причин подивитися «Глиноликого» це робота команди, яка перетворила фантастичну здатність персонажа змінювати обличчя на моторошну історію про тіло, що поступово виходить з-під контролю. Недостатньо просто показати героя з понівеченим обличчям або додати кілька цифрових ефектів. Грим має змінюватися разом із Меттом Гейґеном, щоб глядач бачив, як звичні людські риси спотворюються та шкіра втрачає нормальний вигляд.
Над практичними ефектами працювала студія Legacy Effects, відома роботою над великими фантастичними проектами. Для Метта створили 18 етапів протезного гриму, а якщо враховувати й зміни, доповнені комп’ютерною графікою, кількість варіантів перевтілення сягає 27. На складний грим актор Том Ріс Гарріс витрачав приблизно дві-чотири години щодня. Для реалістичності використовували тонкий силікон, який допомагав передати, як шкіра розтягується та обвисає під дією сили тяжіння.
Грим також впливав на гру актора. Коли значна частина обличчя закрита протезами, навіть усмішка або інший невеликий рух можуть виглядати зовсім інакше. Тому Гаррісу доводилося підлаштовувати міміку під нові умови. А практичні ефекти створювали на майданчику фізично відчутні деталі, на які актори могли реагувати, а не тільки уявляти їх перед зеленим екраном.
4. Джеймс Воткінс працює з напругою та фізичним жахом
Режисер Джеймс Воткінс уже працював із напруженими та похмурими історіями. Серед його відомих робіт горор «Жінка в чорному», трилер «Райське озеро» та фільм «Не говори зі злом» 2024 року.
У «Глиноликому» він працює з матеріалом, який дає змогу поєднати фізичний жах із психологічною драмою. Зміни тіла героя мають викликати відразу й тривогу, але також повинні залишатися пов’язаними з його думками.
Під час роботи над «Глиноликим» Воткінс орієнтувався на горори, у яких жорстокі моменти змушують глядача фізично напружуватися й затамовувати подих. Серед джерел натхнення він згадував «Термінатора» Джеймса Кемерона. У цьому фільмі моторошні епізоди запам’ятовуються завдяки деталям, реакціям персонажів і відчуттю небезпеки, яке виникає ще до того, як глядач бачить усі наслідки.
Цей принцип пасує історії Метта Гейґена. Його тіло змінюється, звичні людські риси спотворюються, а власні руки можуть стати джерелом жаху. Криваві деталі можуть шокувати, проте не менш тривожним є очікування того, що герой зробить далі. Особливо коли він сам не до кінця розуміє, на що тепер здатний.
Для такого фільму важлива не сама сцена, а як режисер підводить до неї глядача. Не менш важлива робота оператора Роберта Гарді та художників-постановників. Освітлення, простір, декорації й композиція кадру допомагають передати ізоляцію героя. Камера може довше затримуватися на його обличчі або руках, поки глядач намагається зрозуміти, що саме з ними відбувається. А паузи між діями залишають час помітити деталі, які в швидкому монтажі легко пропустити.
Під час перегляду варто звертати увагу на те, скільки часу Воткінс залишає перед найжорстокішими моментами та що саме показує в кадрі. Іноді глядач уже розуміє, чим закінчиться сцена, але режисер не поспішає показувати наслідки.
5. «Глиноликий» розширює можливості кіновсесвіту DC
Коли говорять про DC, зазвичай згадують Бетмена, Супермена, масштабні протистояння та супергероїв, які рятують світ. Але історії про лиходіїв теж можуть бути самостійними й цікавими, особливо коли в центрі опиняється персонаж, про якого глядачі знають не так багато.
Глиноликий належить до галереї супротивників Бетмена. У коміксах існували різні версії цього персонажа, але його найвідоміша особливість – здатність змінювати зовнішність і набувати різних форм.
Фільм пропонує подивитися на героя до того, як він остаточно перетворився на знайомого шанувальникам коміксів монстра. При цьому знати комікси або дивитися попередні фільми про Бетмена необов’язково. Метт Гейґен має власну історію, зрозумілі мотиви та конфлікт, який можна сприймати окремо від решти кіновсесвіту. Для DC такий підхід теж важливий. «Глиноликий» став третім повнометражним фільмом нового кіновсесвіту DC після «Супермена» та наступним кроком у розвитку франшизи. При цьому стрічка помітно відрізняється від звичних супергеройських історій. Для DC такий підхід теж важливий. «Глиноликий» став третім повнометражним фільмом нового кіновсесвіту DC після «Супермена» та наступним кроком у розвитку франшизи. При цьому стрічка помітно відрізняється від звичних супергеройських історій. У центрі не порятунок світу і не протистояння двох надзвичайно сильних персонажів, а походження одного з майбутніх ворогів Бетмена.
Критики по-різному оцінили таке рішення. Time Out поставило фільму чотири зірки з п’яти, назвавши стрічку стильним кримінальним горором із вражаючими фізичними перевтіленнями, та відзначивши її найкращим DC фільмом за останні роки. Screen Daily зауважило, що ближче до фіналу сюжет стає передбачуванішим. Los Angeles Times розкритикувала сценарій, вважаючи, що сильні візуальні рішення не завжди компенсують слабко розвинену історію.
Чому варто подивитися «Глиноликого»
«Глиноликий» пропонує незвичний погляд на персонажа DC, якого частіше уявляють моторошним супротивником Бетмена, ніж людиною зі своїми страхами та слабкостями. Тут є фізичний горор, похмура атмосфера, складний головний герой і питання, на які не так легко відповісти. Чи виправдовує пережитий біль погані вчинки? Чи можна повернути колишнє життя, якщо ти сам уже змінився? І де проходить межа між бажанням урятувати себе та готовністю зруйнувати чуже життя?
Дата виходу: 21 жовтня 2026 року (міжнародний прокат)
Жанр: горор, трилер
Режисер: Джеймс Воткінс
У головних ролях: Том Ріс Гарріс, Наомі Акі, Девід Денсік, Макс Мінгелла, Едді Марсан.
Фото ua.kinorium
Авторка – Юлія Богацька
