«Заробітчани»: 1000 і 1 спосіб заробити і вижити за кордоном

Tolstosheeva

Керівник творчого об’єднання, яке створює проект, Анастасія Толстошеєва розповіла, як це – знімати повнометражний проект на телефон. І чому вона вважає, що її журналісти підхопили стокгольмський синдром.

– Анастасіє, розкажіть як «Заробітчани» виросли з рубрики «Абзацу!» в окремий, повноцінний проект?

– По-перше, рейтинги (сміється). Рубрика пожвавила ефір, у неї були хороші показники. По-друге, після її виходу до редакції і до журналістів почали звертатися глядачі – просили підказати їм маршрути, житло, роботодавців… Підходили на вулицях, писали у соціальні мережі. Радує, що переважно це були молоді люди, які розглядають поїздку і роботу за кордоном виключно як новий досвід і не збираються там залишатися. Журналістів теж зацікавив такий формат, і вони буквально завалили мій месенджер ідеями та пропозиціями.

Потім ми з шеф-редактором проекту Діною Козеровською виявили, що багато відеоматеріалів та історій не увійшли до ефіру. Вирішили вийти за рамки рубрики, зробили об’ємні фільми-репортажі, переверстали і видали в ефір. Коли побачили цифри, зрозуміли, що настав час знімати «повний метр».

Video: «Заробітчани»: 1000 і 1 спосіб заробити і вижити за кордоном

Керівник творчого об'єднання, яке створює проект, Анастасія Толстошеєва розповіла, як це – знімати повнометражний проект на телефон. І чому вона вважає, що її журналісти підхопили стокгольмський синдром.

Випуск 6. «Заробітчани» у Туреччині

– «Заробітчани» – проект про роботу чи про подорожі?

– Як і в наших попередніх проектах, ми заходимо далі за інших, проживаємо те, про що розповідаємо. До речі, цей жанр так і називається immersion-journalism (журналістика занурення). Ми шукаємо вакансії по всьому світу і влаштовуємось на роботу, відчуваючи все на своїй же шкурі. Але знали б ви, скільки безсонних ночей і спалених нервових клітин членів команди стоїть за цими пригодами. Ми намагалися відійти від тревел-шоу як такого. Не хотіли, щоб це перетворилося на прісно-ванільний проект про попсові туристичні місця. І під час одного з мозкових штурмів команда пожартувала, що ми «hard travel show». Адже те, як влаштований проект всередині, і те, що переживають групи на виїзді – це ХАРД. Точнішого слова не підібрати. Знімати у джунглях з п’яними індіанцями, знаєте, непросто.

– Хто такі «Заробітчани»?

– Це ті самі люди, які на день захопили владу у Баришівці (сміється) під час зйомок одного з випусків «Абзацу!» У цих молодих людей є суперсила – вміння знаходити пригоди і потрапляти у непередбачувані ситуації з усіма наслідками.

Video: «Заробітчани»: 1000 і 1 спосіб заробити і вижити за кордоном

Керівник творчого об'єднання, яке створює проект, Анастасія Толстошеєва розповіла, як це – знімати повнометражний проект на телефон. І чому вона вважає, що її журналісти підхопили стокгольмський синдром.

Випуск 5. «Заробітчани» у Нью-Йорку

– Чого вони навчать українців?

– Цінувати те, що є. Ми часто сердимося на начальника, скаржимося на важку роботу. А коли бачиш зсередини працю на тій же рисовій плантації чи устричній фермі – починаєш замислюватися: «Чи справді мені так важко?» Наші журналісти, прилітаючи у нову країну, показують: якщо є мотивація, можна встигнути знайти десятки різних пропозицій, набути нових навичок, познайомитися з цікавими людьми. А ще «Заробітчани» – це нові знання. Коли ви вибираєте мандарини у супермаркеті, уявляєте, який шлях вони пройшли?

– З якими труднощами ви зіткнулися, створюючи проект?

– Зі специфічною Азією, норовливою Центральною Америкою і бюрократичною Європою. Скрізь – свій менталітет і свої правила. І не завжди правильно розуміють двох диваків, які приїжджають на плантацію носити мішки і чомусь знімають це на камеру.

Video: «Заробітчани»: 1000 і 1 спосіб заробити і вижити за кордоном

Керівник творчого об'єднання, яке створює проект, Анастасія Толстошеєва розповіла, як це – знімати повнометражний проект на телефон. І чому вона вважає, що її журналісти підхопили стокгольмський синдром.

Випуск 4. «Заробітчани» у Португалії

– Зазвичай подібні шоу створює велика команда: оператори, освітлювачі, режисери… У якому складі літають у відрядження ваші журналісти?

– Усього летить чотири людини – двоє журналістів і два режисери, вони ж оператори. Знімають все на телефони і фотокамери.
На місці ця четвірка розділяється. Ми навмисне уникаємо великих команд, щоб забезпечити повне занурення в умови країни. Відмовилися від профтехніки, щоб не зациклюватися на гарній картинці, а сконцентруватися на найголовнішому – справжніх емоціях та переживаннях.

– Вони летять у чужу країну дуже маленькою командою, без перевірених зв’язків і «плану Б». Часто трапляються форс-мажори?

– Я думала, що після «Абзацу!» і «Таємного агента» мене складно чимось здивувати. Мені іноді здається, що наші хлопці й дівчата спеціально мені не розповідають усіх подробиць про свої пригоди, щоб я їх не зупиняла. З того, що першим спадає на думку – зйомки на вулкані у центральній Америці. Тоді у журналістів почалася гірська хвороба, потім вони отруїлися місцевою їжею й опинилися під крапельницями у місцевій клініці. Але, при цьому, навіть з кисневою маскою на обличчі продовжували знімати. Історія від Валіка Чернявського теж шокувала. Він працював на рисовій плантації, де місцеві в спеку готували і їли щурів…

Знаєте, за час роботи над «Заробітчанами» я була так занурена у проект, що навіть не помітила, як навпроти Нового каналу звели будинок. Ходила потім у всіх питала: «Ви бачили, що будинок побудували?» А вони сміються.

Часом мені здається, що у нашої команди стокгольмський синдром. Ми відправляємо журналістів страждати, а їм це подобається, і вони хочуть ще (сміється). До речі, ми плануємо розширювати команду. Тож якщо комусь бракує гострих відчуттів – You are welcome!