«Ставлення до смерті змінилося»: як війна вплинула на зірок Нового каналу
Зірки проектів «Будиночок на щастя», «Звʼязок» і «Хто знає?» розповіли про власні трансформації за період повномасштабного вторгнення
Минуло два роки, а при згадці про 24 лютого серце стискається й досі. Неприємні спогади, в яких змішалися ранковий дзвінок від близьких, швидкий збір речей і жах від вибухів, одразу виринають в памʼяті. Українці вже звикли працювати, навчатися й жити в умовах, про які навіть страшно було подумати в мирний час. Донати та волонтерство – щоденна справа, а супергерої більше не персонажі фільмів, а наші військові. Новий канал розпитав акторок «Звʼязку», «Будиночка на щастя» і капітана команди в «Хто знає?», як війна вплинула на їхні погляди та коло спілкування.
Вау! Серіали Нового каналу номінували на Премію Гільдії сценаристів України
Володимир Дантес, капітан команди в «Хто знає?»
– Найголовніша та найкраща зміна за два роки повномасштабної війни – це мій перехід на українську. Я бажаю кожному, хто в моменті переходу, відчути цей кайф. З початком війни в мене зʼявилася звичка – змінювати набуту. Тому щодня роблю щось нове. А ще змінилося моє ставлення до смерті. Так, часом дуже страшно. Та водночас розумію, що такі сьогоднішні реалії: ми можемо померти в будь-який момент. Звісно, хочеться, щоб це було в років 100 (усміхається). Але коли має бути, тоді й станеться. Змінилося ще дещо: я зовсім інакше почав дивитися на людей з інвалідністю. Нам потрібно навчатися жити з цими прекрасними людьми, яких через війну стає дедалі більше. Наші вулиці, хорека (сфера послуг громадського харчування та готельного господарства, – прим. ред.), громадський транспорт, навіть аптеки не пристосовані для вʼїзду колісного крісла, приміром. Ми лише зараз починаємо більше цікавитися інклюзивністю і цим спрощувати їм життя.
Віталіна Біблів, акторка серіалу «Будиночок на щастя»
– Перший переломний момент був, коли біля нас стався прильот. В одну секунду усвідомлюєш, що залишився живий, і дякуєш за це Господу Богу. Тоді я пообіцяла собі більше ніколи не скаржитися на те, що маю багато роботи й не маю вихідних. Також пообіцяла більше цінувати життя. Скажу, що за ці два роки я стала сильнішою. Зрозуміла, що не маю часу на фальш і брехню, тож переглянула своє коло оточення. На щастя, відбулася не дуже велика чистка. Біля мене, як виявилося, завжди, були свідомі люди. Я дотримуюсь думки, що життя в нас одне, іншого не буде. Тож, в принципі, намагаюся собі дозволяти все, але за однієї умови. Задонатила – можна з’їсти брауні. Купила собі сорочку – таку ж суму задонатила. Вважаю, що все має бути в рівновазі.
Аліна Кошарна, акторка серіалу «Звʼязок»
– Раніше я була більш емоційною та інфантильною. А за два роки великої війни стала сильнішою, витривалішою, навчилася продумувати на три кроки вперед. Ще до повномасштабного вторгнення я мріяла подорожувати, відвідати стільки країн! Але за ці два роки лише раз їздила в Карпати, аби провести час у наметі в горах, під зорями та в тиші. Чомусь мені навіть складно подумати про виїзд за кордон. Змінилися не лише мої плани, а й моє оточення. В мене є лиш одна найкраща подруга, яка незмінно зі мною. Я залишаюся комунікабельною, відкритою, в мене нові місця роботи та колеги. Однак розумію, що найкомфортніше у спілкуванні з рідними та подругою. А ще змінився мій вибір у кіно й музиці. Приміром, до великої війни я могла додати собі пісню російського виконавця або ж подивитися серіал російського виробництва. Зараз відчуваю роздратування навіть від звуку ворожого культурного простору. І, думаю, нас таких більшість!
