«Надягаєш, і огортає відчуття броні»: зірки Нового каналу – про свої колекції вишиванок
У третій четвер травня в Україні традиційно відзначають День вишиванки. Цьогоріч це важливе для українців свято припало на 18 травня. На честь цього Олександр Педан, Олена-Крістіна Лебідь, Оля Жуковцова, Віталіна Біблів та Назар Задніпровський розповіли про свої традиційні українські сорочки
Олена-Крістіна Лебідь, ведуча проекту «Аферисти в сітях»
– Пам’ятаю, як від початку повномасштабної війни я вперше вдягла вишиванку. Це було на Великдень – 24 квітня 2022 року. Обрала чорну стриману сорочку. Але її осяювало сонце, яке того дня було просто неймовірно яскравим! Мене тоді огорнуло відчуття броні. Начебто просто тканина, просто нитки, просто сорочка… Але всередині відчула: «Мала, тепер все добре. Я прикрию», – пригадує Олена-Крістіна. – Після цього носила вишиванку і в будні дні, і в святкові. Бо вона в мене не одна! Є й футболки, і вишиванка-світшот, і сукні. Страшенно люблю тендітність, вишуканість і силу наших візрунків. Дивує, що вишиванка під все виглядає стильно, самодостатньо та красиво. До речі, після Великодня до чорної сорочки я купила червону. Яскраву, як лють, палаючу, як танки Z, сліпучу, як любов. Я реально фанат вишиванок, у мене їх багато! Не рахувала точно, але десь близько 12-ти. Пам’ятаю, до речі, кумедну ситуацію. Якось на Кубі норвезька туристка «обжмакала» мене всю, прицмокуючи від моєї вишиванки під джинсові шорти. Слово «Вау!» вона сказала разів 20. І з такою гамою емоцій, що можна було «Оскара» дати. І смішно вимовляла назву «вьєшвєвуанька»? (сміється).
Олександр Педан, ведучий проектів Нового каналу
– Я відзначав День вишиванки щонайменше останніх років п’ять. А взагалі традиційні сорочки ношу з дитинства. Танцював у колективі народної хореографії, знаю орнаменти різних регіонів. Я люблю і ціную вишиванки! У мене навіть є своя невеличка колекція, – каже Олександр Педан. – За останній рік одягав вишиванку на День Незалежності, День писемності, День Єдності, на свій день народження, двічі на хрещення дітей. У 2022 році я придбав нову вишиванку. Це було під час зйомок у Косові, яке є мекою української вишивки, до речі. Але, на жаль, вона виявилась на мене малувата, тож вирішив подарувати цю сорочку куму. Тепер у нього є дуже красива вишиванка 60-х років, вишита гладдю! Також я дарував вишиванки дружині та доньці. Лера вступила в Український Католицький університет, тож має багато приводів одягнути ту сорочку. До речі, зараз мама мені вишиває в подарунок чорну вишиванку (усміхається).
Ольга Жуковцова, акторка серіалу «Молода»
– Я маю дуже красиву рожеву вишиванку, яку мені подарували в Дніпрі. Та коли я рятувалася від війни, виїжджаючи з родиною за кордон, не брала з собою речей. Тому й моя вишиванка залишилася зачиненою в квартирі, – пригадує Оля. – Коли в Туреччині побачила легку шифонову блузку, яка дуже нагадує наші вишиванки, купила без вагань! І так я отримала частинку України, перебуваючи за тисячі кілометрів від рідної домівки. Але є відмінність між моїми двома вишиванками: на тій, яка залишилася в Україні, вишиті візерунки, а на тій, яку купила в Туреччині, – намальовані.
Віталіна Біблів, акторка серіалу «Будиночок на щастя»
– Я не можу сказати, що цей рік кардинально змінив моє ставлення до вишиванки. Традиційна сорочка як була для мене головним символом та кодом нашої нації, так і є, – говорить Віталіна Біблів. – Якщо до 2014 року ми вдягали вишиванки лише на визначні свята, то зараз я, наприклад, одягаю її тоді, коли просить душа. Маю кілька українських сорочок. Першу собі купила сама, а інші мені подарували. Серед них є чорно-жовта, блакитна, звичайна традиційна біла вишиванка, де «червоне – то любов, а чорне – то журба». А взагалі скажу, що люблю вишиванки! Традиційна сорочка – показник, що ти справжній українець, любиш свою країну й пишаєшся нею. Та водночас варто пам’ятати, що мало вдягнути вишиванку, щоб бути українцем.
Назар Задніпровський, актор серіалу «Будиночок на щастя»
– Вишиванок, які б були сімейними реліквіями, в мене немає. Хіба що рушник, який моїй дружині подарувала її прабабуся Єфросинія. Вона сама його ткала й презентувала правнучці. Сказала, що для весілля! Саме на нього ми і стали, коли одружувалися, – ділиться Назар. – Я купую вишиванки з 2006 року, коли почав їздити щоліта на лікування на захід України. Перші купили з Ірою (дружина Назара – прим. ред.) у Моршині. Білі та чорні. Вона подарувала мені, а я їй. Моршин, Стрий, Свалява, Поляна, Квітка Полонини. Скрізь, де був, купував традиційну сорочку. Пізніше з родиною кілька разів їздили взимку в Буковель, Яремче, Мигове, в туристичні поїздки від санаторіїв до Коломиї та Ворохти. Скрізь чудові майстрині! І на ярмарках, і в спеціальних сувенірних крамничках вони продають свої шедеври. Та не все, що мені подобалося, на мене налазило (усміхається). Але встояти було неможливо! Щоразу я купував по одній вишиванці, і це стало традицією. Інколи привозив додому дві-три. Деякі з них вже стали на мене малі, віддав сину. Часто з дружиною купували вишиваночки синочку й донечці. Коли з них повиростали наші діти, то дружина передала все племінникам і хрещеникам. Мої вишиванки мали честь зніматися у трилогії «Скажене весілля» і в двох сезонах «Скажених сусідів». За ці п’ять років зйомок, після кожного сезону, я викуповував у костюмерів найгарніші вишиванки, бо вони підбиралися саме для мене за розміром. Моя сім’я подарувала мені вишиванку ручної роботи на день народження. Зі Східниці привезли. Скільки в нашої родини вишиванок, не знаю. Але знаю точно: родина Задніпровських обожнює вишиванки!
