«З 2013 року моє життя перевернулося догори дриґом»: кримчанка пройшла Революцію Гідності, полон, а тепер служить у ТРО

У мирний час дівчина – художниця з костюмів у кіно та на телебаченні, а з 24 лютого – військова

Силі та мужності українського народу немає рівних. І йдеться не лише про чоловічий склад наших бійців та захисників, а й про жінок-військових. Їх у лавах ЗСУ і тероборони значно менше, але водночас і не так мало, як ви собі думаєте. Своєю історією з Новим каналом ексклюзивно поділилася Шура Рязанцева.

Все, що може знадобитися у воєнний час: новини, рекомендації та корисні посилання

– З 2013 року моє життя перевернулося догори дриґом, – каже вона. – За ці майже десять років я точно зрозуміла, що таке любити свою Батьківщину і свій народ. Спочатку була Революція Гідності, де кожен з нас зрозумів, де його місце, на що він здатен, та де мають бути його сили і серце. Так сталося зі мною! Я пройшла Майдан. Усі криваві дні була поруч із українцями та боролася за нашу свободу, мир і гідність. Є документальна стрічка «Жіноче обличчя революції», куди увійшла і моя історія. Там розповідається про жінок, які за покликом серця і долі боролися за свій народ. Потім сталася анексія Криму. РФ захопила мою рідну землю, оскільки я народилася там. 2014-го року на КПП по дорозі в Крим потрапила в полон. Дякувати Богові та людям, які брали участь у звільненні, пробула там недовго – три дні. І зараз живу у своїй країні.

Після складних випробувань Шура зайнялася волонтерством. Пережила депресію.

– Мені було дуже важко зрозуміти, що більше ніколи не будеш тим, ким був до початку цього всього. Але й не треба! – каже вона. – Дуже змінилося ставлення до людей, до себе, до країни. Зрозуміла, що я патріот своєї держави, своєї України.

Обмундирування для бійців та допомога біженцям: як працює Координаційний центр допомоги MELOVIN’a

У мирний час Шура працювала художником з костюмів та стилістом на телебаченні та в кіно.

– Я обирала проекти, які були мені ближче до душі. Розуміла, що хочу працювати у затишному доброму колективі. І мені це вдавалося! Допоки не відбулася велика військова ескалація 24 лютого 2022 року, – говорить дівчина. – В цей день у мого батька був день народження. Ніч напередодні я взагалі не спала, бо відчувала внутрішню тривогу. О п’ятій ранку почула сирени. Зараз говорю про це, і мурахи шкірою біжать. Це важко передати словами. Був шок! Хоча напередодні кілька днів ми з друзями говорили про це й були готові. Я одразу зрозуміла, що потрібно щось робити, тож пішла у військомат Солом’янського району. Потрапила у Гостомель. Побула кілька днів і зрозуміла, що не маю там знаходитися, оскільки є просто тягарем для хлопців. А маю приносити користь! Я зателефонувала друзям, вони мене забрали звідти. Почала патрулювати Солом’янський район, допомагала волонтерам і чекала, коли мене заберуть у ТРО. Врешті це сталося. Тепер ми стоїмо на варті свого міста, безпеки киян та людей, які до нас приїжджають. Чергуємо на блокпостах, розвозимо все, що потрібно. Буває, виїжджаємо у «гарячі точки». Намагаємося допомагати всім, чим можемо. Тілом, серцем і душею! Ми впевнені, що будемо боротися до останнього. А після перемоги ще відбудовувати нашу нову країну – сильну, вільну та квітучу Україну. І народжувати діточок! (усміхається).

Шура Рязанцева каже, що жінки-військові – потужна сила!

– Дівчата, не соромтеся й не бійтеся йти до лав ЗСУ та ТРО. Скажу так, інколи ми ще дамо прикурити хлопцям, – сміється вона. – У нас є велике серце української жінки, сміливість і відвага. Ми порвемо за своїх чоловіків та дітей. Я впевнена, що в кожній з нас є той стрижень, який нікому ніколи не зламати. Ми – українські жінки! Ми – воїни! Слава Україні, всім військовим та взагалі українцям! Героям слава! Ми обов’язково переможемо!