Василь Стус у фільмі «Заборонений»: огляд байопіку про українського поета

4 вересня Україна вшановувала пам’ять українського поета Василя Стуса, який загинув у політичному засланні 1985 року. Тому саме цього дня в кінотеатрі «Оскар» пройшов прес-показ першого художнього фільму про поета «Заборонений»

Кожен з нас знайомий з творчістю Василя Стуса ще зі школи, але не так багато людей знає всю правду про його складне життя та передчасну смерть. Художній фільм «Заборонений» розповідає історію життя та боротьби великого українського поета, дисидента, борця за незалежність та Героя України Василя Стуса.

Фільм «Заборонений» переносить нас у 1965 рік. Молодий поет Василь Стус не може миритися з тим, як радянська влада ставиться до українців, української народності та мови. Він кидає виклик тоталітарній системі, яка більша за нього. Стус знає, що СРСР з легкістю може знищити його за «антирадянські заклики», але свобода слова – понад усе для поета. Попри увесь тиск та складнощі, два ув’язнення та заслання Василь Стус не припиняє боротьбу за те, у що вірить.

Роль Василя Стуса дісталася актору Дмитру Ярошенку. Його гра вражає не менше, ніж його зовнішня схожість з поетом. Як стверджує сам актор, історію поета він «просто прожив». Готуючись до ролі, Дмитро читав багато віршів, спогадів та листування Стуса. Згадував, що у студентські роки йому часом казали про схожість з поетом.

– Щоб зіграти Стуса потрібно бути і самому людиною достойною, з високим мистецьким духом та природою, – сказала журналістка, дисидентка та подруга Василя Стуса Маргарита Довгань. – Дмитрові це вдалося. Він зумів зіграти одного з найсильніших та найвеличніших людей нашої доби Василя Стуса.

Режисер фільму Роман Бровко наголошує, що «Заборонений», хоч і побудований на історичних подіях, фільм все ж художній. Тому творці залишили за собою право на деякі художні інтерпретації.

Так, у фільмі художньо показана сцена суду над Стусом з адвокатом захисту Віктором Медведчуком. Відомо, що на оголошенні вироку Василь Семенович присутнім не був. Він відмовився від адвоката, якого призначив йому суд. А тому його вивели з зали засідань та зачитали вирок без нього. У фільмі ж Василь Стус дізнається про 10 років неволі та 5 років заслання з лави підсудного.

Цікаво, що ім’я українського політика Віктора Медведчука у фільмі не звучить. А все через юридичні тонкощі. Щоб використати у картині ім’я реальної особи, потрібно отримати від неї дозвіл. Творці вирішили обійтися без імені, щоб фільм не могли зняти з прокату.

Також у байопіку з’являється вигаданий персонаж жінки-КДБшниці Віри, яку зіграла Євгенія Гладій. За сюжетом фільму, у 1985 році вона намагалася витягнути Стуса з в’язниці. Для цього йому потрібно вибачитися перед радянською владою, чого поет робити не хотів.

– Віра – це метафоричний образ радянської системи, яка трансформується та змінюється, – сказав про персонаж режисер Роман Бровко. – Може, вона там його не б’є, не знищує фізично, але це нагадує наш час. Сьогодні не завжди вбивають фізично, йде битва за розум. Маніпуляції, намагання обдурити, переконати, змусити робити те, що потрібно ворогові. Наша Віра – це представник нової зміни. Це не ті КДБшники, які були в 63-році.

«Заборонений» знято за фінансової підтримки Державного агентства України з питань кіно. Загалом на зйомки витратили більше 38 мільйонів гривень, половину з яких надало Держкіно. Продюсером виступив Артем Денисов. Сценарій написали Сергій Дзюба та Артемій Кірсанов. Його оригінал виданий однойменною книгою «Заборонений». Саундтрек «Колискова» до фільму виконав український рок-гурт «Беz обмежень», який написав Анатолій Сухий.

– Я вважаю, що вишиванка – це український духовний бронижилет. А Василя Стуса можна порівняти з українським прапором, – підсумував фронтмен Сергій Танчинець «Беz обмежень». – Це такий образ, який повинен завжди у свідомості, медійному просторі здорової нації, щоб тягнутися за такими людьми та йти вперед.

Фільм «Заборонений» закінчується одним з найвідоміших віршів Василя Стуса «Як добре те, що смерті не боюсь я…» Ці рядки пробирають до мурашок по шкірі, до сліз, що котяться з очей…

Як добре те, що смерті не боюсь я
і не питаю, чи тяжкий мій хрест.
Що вам, богове, низько не клонюся
в передчутті недовідомих верств.
Що жив-любив і не набрався скверни,
ненависті, прокльону, каяття.
Народе мій, до тебе я ще верну,
і в смерті обернуся до життя
своїм стражденним і незлим обличчям,
як син, тобі доземно поклонюсь
і чесно гляну в чесні твої вічі,
і чесними сльозами обіллюсь.
Так хочеться пожити хоч годинку,
коли моя розів’ється біда.
Хай прийдуть в гості Леся Українка,
Франко, Шевченко і Сковорода.
Та вже! Мовчи! Заблуканий у пущі,
уже не ремствуй, позирай у глиб,
у суще, що розпукнеться в грядуще
і ружею заквітне коло шиб.

Фільм «Заборонений» виходить у прокат 5 вересня. «Всі, хто проти терору, встаньте!»

Читайте також:

«Іловайськ 2014. Батальйон «Донбас»: огляд військової драми

Воно-2, Шахрайки з Волл-стріт, Іловайськ 2014: що ще дивитися в кінотеатрах Києва в вересні