Казка, що оживає під головною вулицею столиці: Даніель Салем про те, як фільм «Хрещатик 48/2» повертає віру в дива та нагадує про цінність часу з рідними

Чи задумувалися ви коли-небудь про те, що прямо під нашими ногами, під галасливим та знайомим Хрещатиком, може ховатися справжня магія? Нова українська сімейна комедія «Хрещатик 48/2» пропонує глядачам саме такий захопливий погляд на столицю. Це тепла фантастична історія про портали в минуле, міфи, що оживають на сучасних вулицях, та дива, які відбуваються зовсім поруч.

Одну з ролей у фільмі виконав Даніель Салем. Його персонаж проходить у стрічці непросту внутрішню трансформацію, яка багато в чому перегукується з характером самого актора.

Новий канал поспілкувався з Даніелем про паралелі між ним та його героєм, дитячі спогади, цінність кожної хвилини з рідними та про те, чому дорослим так важливо не втрачати зв’язок зі своєю внутрішньою дитиною і продовжувати вірити в дива. Ексклюзивно на Новому каналі. 

Що вас найбільше зачепило в сценарії «Хрещатик 48/2», коли ви вперше прочитали історію?

Зачепило найголовніше – цей фільм про диво, про дітей і про те, що ми все ж таки віримо в певні суперсили, які існують. Бо коли ми стаємо дорослими, то завжди чуємо цю історію: «Ой, це якась містика, це все фігня». Не хочеться бути дорослим, який так говорить. 

Хочеться бути тим дорослим, який всередині знає, що в ньому живе дитина, і її треба завжди підгодовувати якоюсь класною пригодою. Це мене і зачепило. Зачепило, що можна пограти в супергероя і бути для дітей провідником у світ неймовірного.

Ваш герой у «Хрещатик 48/2» – хто він для цієї історії: захисник, провідник, загадка чи людина, яка сама проходить трансформацію?

Мій герой, звісно, проходить трансформацію, бо коли йдеш на пенсію, у тебе починається криза середнього віку. У мене самого в житті все добре, ставлюся з гумором до себе, але цей персонаж багато в чому схожий на мене. Я теж така людина, яка завжди каже: “Так, let’s go!”. І це дуже класно, бо його характер відгукується й мені. Я також живу за принципом: “Так, ми це зробимо, ще не знаю як, але зробимо”.

Я теж особистість, у якої завжди багато питань до самого себе, і цим ми з ним схожі. А ще мій герой – командний гравець, і це знову ж таки про мене реального. Мені подобається бути в команді, подобається грати за командними правилами. І якщо вже порушувати їх, то разом.

Чим ваш герой схожий на вас у житті, а в чому ви зовсім різні?

Мені здається, цей герой – це і є я. Але єдине, в чому ми зовсім різні це те, що я не дбаю про себе так, як він у кіно. Там класно показано, що він дуже доглядає за собою зовні, використовує всілякі креми для обличчя, весь такий чепурний.

Я ж більше дбаю про себе зсередини, і це теж класно. Тобто ми схожі тим, що обоє піклуємося про себе, але різниця в тому, що він робить це зовні, а я – внутрішньо. Я дбаю про своє здоров’я, бо сподіваюся, що коли мені буде 60, я все ще матиму сили бігати, подорожувати й проводити час зі своєю донькою. До цього віку залишилося не так уже й багато – якихось 10-15 років. Тому ось так: у самому прагненні дбати про себе ми схожі, але проявляємо це по-різному.

«Хрещатик 48/2» – це кіно для дітей, але й для дорослих теж. Як вам здається, що дорослі можуть винести з цієї історії?

Відповідь дуже проста. Я думаю, дорослі мають зрозуміти, що треба проводити час із рідними. Я не беру до уваги випадки, коли це фізично неможливо, адже зараз дуже багато наших людей на фронті. Величезна шана піхоті, які по 6-8 місяців перебувають на позиціях і взагалі не бачать своїх сімей.

Але якщо говорити про цивільне життя, то я знаю дуже багатьох людей, які живуть в одному місті, але все одно не знаходять часу на близьких. Сподіваюся, що це кіно зможе вкотре нагадати дорослим про те, що дійсно важливо.

Коли ви були дитиною, у який фантастичний світ самі мріяли потрапити?

Я хотів потрапити у світ, де не було війни. Оскільки я тоді жив у Бейруті, мені понад усе хотілося опинитися в такому місці. Я навіть не знав, який цей світ на вигляд. Просто дуже хотілося, щоб навколо мене ніхто не помирав. Хотілося, щоб це був світ, де є гроші, де є тепла ковдра і завжди є їжа. І щоб не треба було працювати з самого ранку лише для того, аби поїсти вдень. 

А ви вірите, що в дорослому житті ще є місце для магії?

Так, звісно вірю. Магія повсюди, вона справді є. Ми самі і є магія. Все, що навколо нас – це вона. Звісно, з одного боку це фізика, наука, матерія, але водночас це все – чиста магія. Все це абсолютно пов’язано між собою.

Якби у вас була можливість потрапити в паралельний світ, як герої фільму, що б ви там шукали – пригоди, відповіді чи спокій?

Я думаю, що якби я потрапив у паралельний світ, то точно не знав би заздалегідь, що саме там шукати. Але я прийшов би туди із простим запитом: яка моя місія? В чому вона полягає? 

Що для вас сьогодні означає слово «диво»?

Прокидатися. Прокидатися щоранку чи щоночі, але прокидатися живим. Можливо, це дивна відповідь, але вона така, як є.