У психологічному трилері «Допоможіть» режисера Сема Реймі зовнішні зміни героїв стають не просто деталлю стилю, а важливою частиною драматургії. Через костюми, макіяж і зачіски глядач поступово спостерігає трансформацію Лінди та Бредлі – від офісних ролей до боротьби за виживання на безлюдному острові.
За сюжетом, двоє колег стають єдиними, хто вцілів після авіакатастрофи. Опинившись на безлюдному острові, вони мусять подолати давні образи та навчитися діяти разом, щоб вижити. Та випробування перетворюється на моторошну й водночас іронічну гру розумів і характерів – битву волі, де межа між порятунком і божевіллям зникає щодня.
Головні ролі зіграли Рейчел Мак-Адамс («Щоденник пам’яті», «Доктор Стрендж», серіал «Справжній детектив») і Ділан О’Браєн («Той, що біжить лабіринтом», «Американський вбивця»).
За словами художниці з костюмів Анни Кегілл, робота над образами героїв виявилася значно складнішою, ніж могло здатися на перший погляд.
– Коли я вперше прочитала сценарій – історію про двох героїв на острові – на перший погляд подумала: «О, можливо, тут не так багато роботи з костюмами». Але коли я придивилася уважніше, зрозуміла, наскільки цікаві ці двоє людей і їхні шляхи. Спроба розкрити їх у межах такого обмеженого костюмного простору стала захопливим викликом.
Коли герої опиняються на острові, а їхній багаж залишається на дні океану, один костюм – у поступових стадіях руйнування – має супроводжувати Лінду й Бредлі протягом решти фільму. Одним із ключових завдань для костюмної команди було зберегти внутрішню сутність героїні, навіть коли її образ поступово змінюється.
– Для Лінди було важливо зберегти те, ким є цей персонаж, яким ми його сформували в офісі, на фотографіях у її квартирі та на її відеокасеті «Останній герой». За кожної нагоди ми з Рейчел обговорювали, як зберегти цю Лінду, навіть попри те, що тепер вона перетворюється на іншу жінку. Як зробити так, щоб вона залишалася тією Ліндою, яку ми зустріли на початку фільму? – ділиться художниця з костюмів.
Її стиль поступово змінюється – від непоказного офісного вигляду до більш виразного й сильного образу, який формується буквально шар за шаром.
– Перший шар, який ми втрачаємо, – це її жакет, потім залишаються сорочка, майка, білизна, штани й її сірі мюлі, які згодом відіграють важливу роль у фільмі. У міру того, як вона розслабляється й набирає сили, вона закочує рукави, розстібає ґудзики, показує, що на ній майка, і створює бандану в стилі «Останнього героя», що відсилає до її улюбленого шоу.
На відміну від Лінди, Бредлі не має жодної адаптивності – його образ із самого початку мав підкреслювати непідготовленість до реального життя.
– За сценарієм взуття Бредлі – це пара замшевих лоферів за 5000 доларів. Лофери, очевидно, є ключовою частиною його образу. Ми зупинилися на дизайнерській парі плетених замшевих лоферів, які було надзвичайно цікаво «руйнувати» на острові. Якщо уявити плетені меблі, коли вони починають розпадатися, – вони стають дуже красивими в процесі поступового розплетення разом із Бредлі, – зазначає Кегілл.
– Було неймовірно спостерігати, як костюмна команда робила це щодня. Руйнування лоферів не було справжнім зношенням. Це було суцільне мистецтво, – додає актор Ділан О’Браєн.
Бредлі «руйнується» швидше за Лінду – з моменту, коли його виносить на берег острова. Він рве штани, а кров, бруд, пісок і укуси комах супроводжують його протягом значної частини початку фільму.
Тому відстеження численних варіацій костюмів і стадій їхнього зношення перетворилося на складну математичну систему, ускладнену ще й зйомками не в хронологічному порядку.
– Це був величезний виклик, але мій департамент був неймовірним. Моя команда на майданчику постійно перевіряла й переперевіряла, яку саме версію костюма потрібно використати в цей момент, – згадує Кегілл.
Не менш важливу роль у трансформації героїв відіграє макіяж. Художниця з макіяжу та зачісок К’яра Тріподі створила складну систему змін образів, яка поступово розкривається перед глядачем:
– Оскільки камера обожнює Рейчел, нам довелося боротися з цим і трохи «приглушити» її красу. Ми зробили її волосся темнішим, а шкіру – дуже блідою. У міському світі я придумала, що вона постійно страждає від алергій. У неї червоний ніс, а очі – червоні й сверблять. Потім вона потрапляє на острів. Вона й далі не думає про свою зовнішність, але починає зливатися з природою. З’являється засмага й внутрішнє сяйво. Я дуже старалася вибудувати це так, щоб трансформація підкрадалася до глядача – щоб, перш ніж він це усвідомить, вона розквітла в Лінду кінця фільму.
Для Бредлі шлях змін був протилежним.
– Бредлі – повна протилежність. Лінда приймає свої інстинкти виживання, а він взагалі не має уявлення, що робити. Його кусають комахи, він отримує сонячні опіки, зневоднюється, і ми показуємо все це через його шлях у макіяжі й зачісці. Він починає здоровим і підтягнутим, а наприкінці він – суцільний хаос. Він стає менш привабливим, тоді як вона розквітає, – зазначає Тріподі.
Навіть кров і бруд у фільмі стали частиною художньої мови.
– У цьому фільмі багато крові. Кров має досить солодкий смак. У ній є кукурудзяний сироп, а бруд зроблений із печива та кленового сиропу. К’яра Тріподі, наша неймовірна художниця з макіяжу, додала для мене кленовий сироп замість меду, бо я канадійка. Я ніколи в житті не була такою брудною на зйомках – між репелентами від комах, сонцезахисними засобами, практичними речами, а потім – брудом, піском і кров’ю! – ділиться головна акторка Рейчел Мак-Адамс.
Так, у стрічці костюми й макіяж працюють не лише на естетику, а й на сюжет: вони відображають зміну влади між героями, їхній внутрішній стан і шлях трансформації. Саме через деталі образів глядач поступово бачить, як непомітна офісна працівниця стає сильнішою, а впевнений і зухвалий керівник – дедалі безпораднішим.
Дивіться «Допоможіть» уже в кіно!