Адреналін на кукурудзяних полях та експрес-стрижки: що згадують зірки Нового каналу про дідусів і бабусь

Актори «Звʼязку», «Голови», «Будиночка на щастя» та ведучі «На ножах» і «Аферисти в сітях» поділилися зворушливими історіями про найрідніших

28 жовтня в Україні відзначатимуть День дідусів і бабусь. Дату обрали недарма, адже саме наприкінці жовтня давні словʼяни святкували Осінні Діди. Цей день символізує звʼязок з предками та покликаний обʼєднати всі покоління. Тож, за можливості, завітайте в гості до старшого покоління й подякуйте за їхню турботу! А зірки Нового каналу вирішили відзначити це свято ще й ніжними спогадами про своїх дідусів і бабусь.

Алекс Якутов, ведучий реаліті «На ножах»

– Моя бабуся по маминій лінії була дуже суворою. Коли вона відкривала вікно й гукала мене додому, то я чув її в сусідньому дворі (усміхається). А ще бабуся завжди старалася мене нагодувати, бо в дитинстві я був худющим. Приходив додому, і вона одразу ж ставила тарілку борщу, який мав зʼїсти до останньої ложечки. Іноді підмовляв хлопців, щоб вони тарабанили у вхідні двері в цей час. Поки вона йшла відчиняти, я виливав тарілку борщу назад у каструлю, – сміється Алекс Якутов. – А якось під час ігор із друзями впав з невеликої висоти, але невдало приземлився. Лежу блідий, мене почало нудити, стало зле. Всі сусіди підбігли до мене. Як раптом помітив, що бабуся вийшла з дому, бо почула, що її онук впав, і хотіла швиденько підійти. Я вмить зрозумів, що мені кінець. Тому різко підірвався й почав тікати! Навіть забув про біль (сміється).

Олена-Крістіна Лебідь, ведуча проекту «Аферисти в сітях»

– Я любила бабусю за сміливість та смачні пиріжки (усміхається). Найулюбленіший спогад повʼязаний із тим, як вона здійснила мою мрію під час літніх канікул у неї в селі. Бабуся підстригла мене дуже коротко і зробила чубчик! Тоді я пищала від радості, – усміхається Олена-Крістіна Лебідь. – Я не хотіла мати довге волосся ще з дитинства. Батьки не дозволяли зробити коротку стрижку. А от бабуся обскубла від душі! Це було справжнє дитяче щастя для мене.

Віталіна Біблів, акторка серіалу «Будиночок на щастя»

– У мене дуже багато теплих спогадів… Пам’ятаю бабусині руки та довге волосся, смачний борщ та пиріжки. Все село приходило куштувати! А дідусь, коли я проходила повз, завжди легенько хлопав мене по сідничці. Я питала: «За що?» А він відповідав: «Це тобі наперед». Мені так це сподобалось, що інколи й моя Любаня в «Будиночку на щастя» це використовує з її кіношним сином Назарчиком, – усміхається Віталіна Біблів. – Ще я дуже любила з дідусем їздити на мотоциклі з коляскою на колхозні кукурудзяні поля. Крали там качани. Зрозуміло, що робили це один раз за сезон, брали штук 5-10, щоб поласувати. Але це завжди був такий адреналін! І ті качани, варені в казані, були найсмачніші за всі, які я куштувала в житті.

Аліна Кошарна, акторка серіалу «Звʼязок»

– Я мала двох чудових бабусь, які були абсолютно різні за характером! Бабуся Віра – казкова, в хусточці, як із книжки. Згодом я взяла її фразу «Греце шо» в свій лексикон. Тепер завжди так кажу в життєвих ситуаціях: «Ну, це греце шо, серйозно!» (сміється). Бабуся натирала мене оцтом, коли я хворіла, і готувала неймовірну домашню локшину. А перед сном обожнювала згадувати давні історії з життя в усіх подробицях. Для неї була важлива кожна деталь: імʼя людини, про яку власне й історія, її номер телефону, родичі, чим займалася, – з усмішкою пригадує Аліна Кошарна. – А бабуся Валя жила в центрі Мелітополя. І там був окремий вайб з моїми друзями з району. Бабуся робила свої фірмові віргуни (солодку випічку, – прим. ред.) і ще смажила соняшникове насіння. З цим добром я виходила в двір, щоб задобрювати друзів. Варто зазначити, що в моєму місті насіння – особливий код місцевих. Я й дотепер його обожнюю (сміється). Тож згадую своїх бабусь з особливим трепетом, бо їх вже нема. А любов і дитячі спогади про них завжди в моєму серці!

Поліна Фролова, акторка серіалу «Голова»

– Дуже багато моїх дитячих і підліткових спогадів повʼязані саме з бабусями та дідусями. Одразу спадають на думку кумедні історії з ними. На знімку, прикріпленому до статті, ліворуч – бабуся Міля, найменшенька на фото – це я, а старша дівчинка – моя рідна сестра. Батьки дуже часто відвозили мене до бабусі в село на все літо. Напередодні однієї з таких поїздок мама відвела мене в перукарню, де мені зробили гарний чубчик. Після місяця, проведеного в селі, волосся відросло, звісно. А перукарень там не було! І бабуся вирішила взяти все в свої руки, аргументуючи: «Чому цей чубчик має лізти дитині в очі?» Вона намочила його й відрізала з запасом. А коли той чубчик висох, то підскочив і мав вигляд козирка від кепки, – каже Поліна Фролова. – І це ще півбіди. Кілька днів по тому за мною приїхала мама: в мене мав відбутися вокальний звітний концерт у дитячій студії. І мама експериментувала, намагалася вигадати такі зачіски, щоб заховати той підстрелений чубчик (сміється). Звісно, бабуся хотіла як краще, і залишився смішний спогад.