Ті, хто живуть за високими мурами, теж обирали президента
Понедiлок, 08 лютого, 18:20
148 тисяч засуджених, 145 тисяч душевнохворих і ченці, яких ніхто не рахує - електорат чималий.
З якими сподіваннями вони йшли на дільниці? Чим керувалися, коли обирали того чи іншого кандидата? І наскільки демократичним був їхній вибір?
Стрункими лавами у клуб. Там не танці. Вибори! Так голосувала Бучанська колонія суворого режиму. За командою лише на дільницю. За кого свій голос віддавати - вказівок чи рекомендацій засудженим ніхто не давав, - б’є себе в груди керівник колонії. Утім, у процесі малювання хрестика в бюлетені, думки в засуджених точно в одному руслі.
Кому ще 5-8, а кому і всі 10 років свободи не бачити. Тому, як буде там за парканом не всім і цікаво. А от своє життя, яке тут, кажуть ув’язнені, далеко не цукор, підсолодити таки мріють.
Василь, засуджений Бучанської виправної колонії № 85: “Я сижу очень долго. Администрация меня больше интересует, чем Президент. Кормят здесь нормально, а условия быта – надо работать и работать”.
У турі другому, як і в першому, лідер на цій дільниці чинний Прем’єр-міністр Тимошенко. Керівник колонії цей факт тлумачить за Фрейдом.
Євген Потоповський, керівник Бучанської виправної колонії № 85: “Мужчины работали у нас в стране постоянно. И при Советском Союзе. Женщина – это новое веяние, новое мнение, ну и женщина, в конце концов – это мать”.
Ченці від держави відокремлені, та за її добробут моляться. Утім розуміють, самих лише молитов для змін замало. Тому на вибори ходять справно. Про політичні пристрасті від мирян дізнаються. Вибір роблять із думкою про них же. Але й про себе не забувають.
Отець Варсонофій, скарбник Києво-Печерської Лаври: “Хотілося б, щоб нам храми ті, які належали до революції, щоб нам повернули, щоб ми могли звершувати служби, і щоб там підносилася молитва до Господа Бога”.
Як волевиявлялися за парканами психіатричних лікарень, демонструє столична “Павловка”. Активність тут – стовідсоткова. Голосувати люди приходили цілими відділками. Щоправда, звідки такий ентузіазм – таємниця. Так само як і те, за кого душевнохворі голосували і чим керувалися при виборі. Поспілкуватися з журналістами блаженним категорично заборонили. Щойно одна з пацієнток погодилася на інтерв’ю, як секретар виборчої комісії грудьми став перед об’єктивом.
